Трансгендерні люди у в’язницях: хто наражається на небезпеку? | Гендер в деталях

Трансгендерні люди у в’язницях: хто наражається на небезпеку?
Авторка: Інна Ірискіна
#скорочені_тексти

Наявність у гендерно-бінарному суспільстві чималої кількости людей, чиї гендерно-статеві параметри не вписуються в цю бінарність, неминуче породжує протиріччя й необхідність якось їх вирішувати. Зокрема, виникають суперечки про доступ і перебування трансгендерних людей у гендерованих або гендерно-маркованих просторах.

Якщо серед гендерно-маркованих приміщень короткочасного перебування головний камінь спотикання становлять туалети, то в категорії тривалого перебування найбільше списів ламають навколо в’язниць.
Звичайна світова практика сьогодні така, що ув’язнених поміщають у чоловічу або жіночу в’язницю чи блок відповідно до їхнього гендерного маркера в ідентифікаційних документах. Щодо трансгендерних людей це означає, що якщо вони ще не отримали юридичне визнання гендеру, наприклад ще не почавши або не завершивши перехід, то місце їхнього утримання не відповідатиме їхній гендерній ідентичності.

ПОБОЮВАННЯ
Президентка англійської Асоціації управління в’язницями Андреа Елбатт висловлювала побоювання з приводу переведення ув’язнених трансжінок до жіночих в’язниць на основі винятково їхньої гендерної ідентичности: «Поміщення всіх чоловіків, які оголошують себе жінками, в жіночі тюрми завдало б багато шкоди». На її думку, багатьох жінок дуже лякає присутність трансгендерних ув’язнених в одному просторі з ними.

Аналогічні побоювання звучать і з боку декого з феміністок. Стосовно в’язниць підкреслюється, що ув’язнені чоловіки часто сидять у них за злочини насилля, зокрема за зґвалтування жінок. І переведення такого ув’язненого на підставі трансгендерности до жіночої в’язниці створить загрозу для жінок, які в ній утримуються.

СТАТИСТИКА ТА ЇЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
У дослідженні, яке провела організація Fair Play For Women, стверджується, що в Англії й Уельсі 41 % ув’язнених трансжінок — сексуальні злочинниці. Пізніше британське Міністерство юстиції підтвердило ці пропорції. Дані іншого дослідження, яке проводилося в період 1973–2003 років у Швеції, показали, що серед трансгендерних людей рівень злочинности вищий, ніж у контрольній групі жінок, і не відрізняється від такого в контрольній групі чоловіків; до того ж це характерно і для трансжінок, і для трансчоловіків.

Якщо взяти до уваги соціальні чинники, це можна пояснити, по-перше, упередженістю: за рівних обставин поліція може бути більш схильною підозрювати й арештовувати саме представників міноритарних груп. По-друге, важчі життєві умови — бідність, відсутність постійного житла й роботи, повноцінної соціалізації, підтримки з боку близьких — куди частіше можуть штовхати представників меншин на скоєння злочинів, ніж успішних білих гетеросексуальних цисгендерів середнього класу.

ТРАНС-РАКУРС
У 2011 році у США провели Національне опитування про дискримінацію трансгендерів. Результати показали таке.
7 % респондентів було заарештовано суто через упередження щодо їхньої гендерної ідентичности.
35 % стикалися з переслідуванням з боку співкамерників, 37 % — з боку персоналу.
16 % стикалися з фізичним і 15 % — із сексуальним насиллям
17 % не отримували гормональну терапію, 12 % — узагалі бодай якусь медичну допомогу.

В Україні про випадки перебування транслюдей у місцях позбавлення волі даних немає. В інших же країнах пострадянського простору такі прецеденти були. У Казахстані Вікторія Беркходжаєва на момент засудження вже змінила документи, і її посадили все-таки в жіночу в’язницю. Однак це не врятувало її від приниження й знущань, насамперед з боку працівників в’язниці.

ПІДСУМКИ
У складному розмаїтому світі, який не можна звести до примітивного чорно-білого й бінарного, трансгендери і трансгендерки, як і будь-які інші соціальні групи, складаються з дуже різних людей. І так, серед них можуть бути, зокрема, ґвалтівники, злочинці і просто не надто приємні особи, так само як люди видатні й чудові у всіх сенсах. І це в жодному разі не привід обмежувати всіх транслюдей у правах та ігнорувати їхні потреби.

Текст опрацювала Ірина Перегон