2022-04-21 18:18:10
Сьогодні буде дуже довгий пост. Розповім вам про основні зміни в трудовому законодавстві на період дії воєнного стану. Цю тему ви обрали вчора в моєму опитуванні.Отже 24 березня 2022 року набув чинності Закон України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Цей закон визначає особливості трудових відносин. Але деякі прогалини та невирішені питання на практиці залишаються.
Сьогодні я вам розповім про зміни, що стосуються найбільш поширених питань, на мою думку.
Здебільшого, зміни стосуються розширення прав роботодавця та звуження прав працівників.
Отже, роботодавці відтепер мають право: Зі згоди працівника визначати форму трудового договору (раніше була тільки письмова форма).
Встановлювати випробування для всіх працівників (раніше було заборонено для неповнолітніх, молодих робітників після закінчення навчальних закладів, осіб, звільнених у запас з військової служби і т.д. (ст. 26 КЗпП)).
Приймати тимчасово нових працівників на період дії воєнного стану або на період відсутності працівника, незалежно від причин його відсутності.
Перевести працівника на іншу роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди, якщо:
така робота не протипоказана працівникові за станом здоров'я;
переведення здійснюється для ліквідації наслідків бойових дій;
переведення не здійснюється в місцевість, де тривають активні бойові дії;
оплата не нижче середнього заробітку за попередньою роботою.
Повідомляти про зміну істотних умов праці після прийняття такого рішення, але не пізніше допуску до роботи зі зміненими умовами праці (раніше попереджали за 2 місяці).
Водночас вважаю, що працівники, які прямо не відмовилися від такої зміни істотних умов праці, але не можуть у зв’язку з воєнними діями переїхати у нове місцезнаходження підприємства, - не можуть бути звільнені відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП. Такі працівники можуть бути направлені у простій, відпустку без збереження заробітної плати або призупинити дію трудового договору. Звільнити працівника у період його хвороби та перебування у відпустці (крім відпустки у зв’язку вагітністю та догляду за дитиною до 3 років). Раніше в ці періоди було заборонено звільняти працівників.
При цьому особливу увагу звертаю на те, що таке звільнення відбувається за наявності законних підстав для звільнення (статті 40, 41 КЗпП), а не з підстав перебування працівника у відпустці чи на лікарняному Підвищувати тривалість робочого часу до 60 год. на тиждень та вводити шестиденний робочий тиждень (це право, а не обов'язок). Вважаю, що така зміна повинна бути обумовлена потребою ефективної діяльності підприємства в оборонній сфері та сфері забезпечення життєдіяльності населення.
Скорочувати щотижневий безперервний відпочинок до 24 годин (раніше було 42 год.) Це право, а не обов’язок.
У разі неможливості своєчасної виплати заробітної плати внаслідок ведення бойових дій, строк виплати заробітної плати може бути відтермінований до моменту відновлення діяльності підприємства. При цьому, роботодавець повинен довести, що це порушення сталося саме внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили.
Якщо вищезгадані обставини не доведено - роботодавець несе відповідальність згідно з законодавством
відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв’язку вагітністю та відпустки для догляду за дитиною до 3 років), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.
Продовження нижче
6.7K viewsedited 15:18
Г
