На сайті Конституційного Суду України опубліковано окрему думк | Трохи про приватне право🧐

На сайті Конституційного Суду України опубліковано окрему думку судді Первомайського О. О. в справі № 6-р(ІІ)/2022 за конституційною скаргою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України (https://ccu.gov.ua/sites/default/files/docs/od_pervomayskyy_6-rii2022.pdf).

В Окремій думці, зокрема, вказано, що:

будь-яке рішення органу конституційного контролю має бути юридично визначеним, тобто бути передбачним за юридичними наслідками свого ухвалення. У цьому контексті вдалим та влучним виглядає висловлювання про те, що "рішення повинно не лише бути юридично визначеним, від нього навіть має віяти юридичною визначеністю";

проте саме з цим аспектом, тобто з юридичною визначеністю, у Рішенні, на мою думку, є певні проблеми. Так, загалом доречно та правильно у Рішенні зазначено таке ,,< ... > забезпечення сталості та єдності судової практики є основоположною функцією Верховного Суду (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"), яку не може здійснювати інший орган державної влади, зокрема Конституційний Суд України" (абзац четвертий пункту 8 мотивувальної частини). Водночас у Рішенні не лише констатується те, що "практика суду касаційної інстанції щодо < ... > застосування приписів частини першої статті 1048 Кодексу та першого речення частини першої статті 1050 Кодексу в системному зв'язку з частиною другою статті 625 Кодексу з березня 2018 року зазнала докорінних змін" (перше речення абзацу третього пункту 8 мотивувальної частини), а також de facto формулюється та вмотивовано доводиться юридична позиція, якої суд касаційної інстанції притримувався до зазначених "докорінних змін" у своїй практиці;

за цією юридичною позицією, якщо цитувати безпосередньо Рішення:,,< ... > як на момент укладення Кредитного договору, так і протягом строку кредитування Банк мав правомірні очікування на отримання процентів за користування грошовими коштами до дня повернення кредиту < . .. > (абзац одинадцятий підпункту 6.2 пункту 6 мотивувальної частини); ,,< ... > оспорюваний припис статті 1050 Кодексу не обмежує права Банку на отримання процентів як плати за користування кредитом" (перше речення абзацу восьмого пункту 7 мотивувальної частини). Таким чином, у Банку, суб'єктів правозастосування може скластись уявлення про те, що на виконання вимог цього Рішення (незважаючи на те, що оспорюваний припис ЦК України визнано таким, що відповідає Конституції України) суд касаційної інстанції та інші суди мають ще раз "докорінно" змінити свою практику застосування припнеш частини першої статті 1048 ЦК України та першого речення частини першої статті 1050 ЦК України в системному зв'язку з частиною другою статті 625 ЦК України. Вважаю, що така суперечливість у мотивації Рішення може дезорієнтувати зацікавлених осіб, а тому є небажаною;

особисте тривале занурення у цивілістику для мене не трансформувалась у бажання перманентного та безумовного захисту норм ЦК України та інших актів цивільного законодавства від спроб визнання їх такими, що не відповідають Основному Закону України. Тому, переконаний у тому, що неякісно сформульована норма ЦК України або іншого акта цивільного законодавства безперечно може бути визнана неконституційною у разі наявності потрібних для цього передумов. Однією з таких передумов, на мою думку, є "суперечливе правозастосування", тобто ситуація, в якій суди "докорінно змінюють" свою практику правозастосування без будь-яких змін самої норми, що застосовується. Отже, у цьому провадженні та в інших аналогічних випадках перед органом конституційного контролю постав складний вибір або виходити з недосконалості норми як результату дій законодавця, або констатувати непослідовність у діях суду або судді, що суперечливо тлумачать та застосовують одну й ту саму норму. У цій справі Другий сенат Суду, ухваливши Рішення, зробив вибір на користь другого з можливих варіантів. Наскільки правильним був такий висновок, покаже час, а точніше - подальша судова практика.