Трохи про lex commissoria І. Яка сутність «недійсності» будь | Трохи про приватне право🧐

Трохи про lex commissoria

І. Яка сутність «недійсності» будь-яких наступних вимог іпотекодержателя?
 
1. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
 
1.1. Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII).
 
1.2. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними. (частина перша статті 36 Закону України «Про іпотеку», в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII).
 
1.3. У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи чи документ.
 
1.3.1. Проте недійсність (нікчемність чи оспорюваність), з урахуванням її направленості на не допущення або присікання порушення цивільних прав та інтересів чи їх відновлення, не може стосуватися вимоги.
 
1.3.2. Тлумачення частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII) свідчить, що по своїй суті, в цій нормі було передбачено спеціальну підставу припинення забезпеченого іпотекою основного зобов’язання. Тобто, частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 03 липня 2018 року № 2478-VIII) є спеціальною нормою, яка поширюється лише на зобов’язання, які забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов’язання належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов’язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання. Та обставина, чи залишилося після позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов’язання значення не має.