Скупий платить двічі Шановні колеги! При роботі над тематико | Трохи про приватне право🧐

Скупий платить двічі
Шановні колеги!
При роботі над тематикою відповідальності, до якої ми приступаємо з метою видання нової монографії, мені попалася постанова КГС ВС від 30 вересня 2021 року Справа № 922/3928/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/100918610). Ця постанова привернула мою увагу з двох причин: в ній ВС надав оцінку (1) відмові від укладення договору за результатами торгів; (2) упущеній вигоді як складової збитків. Обидва питання є болючими, оскільки так сталося, що у нас в Україні торги «не в честі» - чимало справ стосуються оспорювання торгів, визнання їх недійсними, нехтування результатами торгів тощо. Варіацій насправді багато і всі вони свідчать про одне і те саме – таке ставлення до торгів безумовно негативно відбивається на цивільному обороті. В цій же справі відповідач доволі цинічно заявляв, що закон не містить положень, які б забороняли замовнику відмінювати процедуру закупівлі на будь-якій стадії процедури закупівлі. Це доволі цікавий аргумент, який вимушує замислитися над інститутом відмови у договірних та регулятивних недоговірних правовідносинах. Ми до цього звернемося у наших публікаціях та вебінарах.
Не менш революційною є мотивація ВС щодо упущеної вигоди. Ні для кого не секрет, що ця складова збитків тривалий час була мертвою – суддів не вдавалося переконати у тому, що отримання певних сум було дійсно реальним. Ще коли я була адвокатом, я з цим неодноразово стикалася – судді стояли намертво на своєму. Судді усіх судів усіх юрисдикцій не просто вирувалися стягувати упущену вигоду, а навіть не сприймали жодного аргументу. Це була броня! Тобто можна без перебільшення сказати, що норма про упущену вигоду була мертвою.
І ось – «пацієнт скоріше живий, аніж мертвий» - це слідує з наведеної постанови КГС ВС. Думаю, що всі ви, колеги, можете скласти своє враження від цієї постанови, якою, по суті, поставлено заслон машинальній відмові суду у позові про відшкодування неотриманих доходів, що спостерігається у нас постійно.
Так, крок за кроком ми долаємо трафаретні підходи, які хтось колись увів у судову практику і череда суддів без всякого наміру обміркувати її правильність, рухалася цією колією. Щиро вітаю КГС ВС з аргументацією у цій справі і сподіваюсь, що ми перейдемо врешті решт на цивілізований шлях вирішення подібних спорів.
Проф. І. Спасибо-Фатєєва