Постанова КЦС ВС від 06.07.2022 в справі № 303/2983/19 https:/ | Трохи про приватне право🧐

Постанова КЦС ВС від 06.07.2022 в справі № 303/2983/19
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105233984

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).

У частині четвертій статті 6 ЦК України зазначено, що положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

До односторонніх правочинів, зокрема, відноситься: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору, вчинення передавального напису (індосаменту), прощення боргу. При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) від однієї сторони.

Особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту. Відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин (частини перша та третя статті 214 ЦК України).

Для приватного права апріорі притаманна диспозитивність, яка проявляється, зокрема, в тому, що особа, з урахуванням принципу свободи правочину, сама вирішує вчиняти чи не вчиняти певний правочин (зокрема, щодо відмови від одностороннього правочину).

Вимоги до чинності та дійсності правочину можуть співпадати, але можуть і відрізнятися. Зокрема, чинність охоплює собою вимоги, які дозволяють стверджувати про вчинення правочину (істотні умови, необхідні для укладення договору, втілення домовленості сторін у належну форму).

Під прощенням боргу розуміють звільнення кредитором боржника від виконання обов`язку, що на ньому лежить, повністю або частково. За загальним правилом, прощенням боргу втілюється в односторонньому правочині. Хоча сторони договору не позбавлені можливості укласти договір про прощення боргу.

У разі якщо прощення боргу втілюється в односторонньому правочинові, то такий односторонній правочин є по своїй суті розпорядчим, оскільки спрямований на розпорядження правами, та абстрактним, якому не властивий правовий зв’язок між підставами його вчинення і його дійсністю або чинністю.

Сплив позовної давності до вимог кредитора про стягнення боргу чи сплив строку договору не є підставою припинення зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту.

Обміркувавши аргументи учасників справи та встановлені обставини справи, колегія суддів вважає, що:

апеляційний суд при задоволенні позову вважав, що сплив позовної давності до вимог кредитора про стягнення боргу та сплив строку договору є підставою для припинення зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту. ТОВ «Кей-Колект» здійснило анулювання заборгованості за кредитним договором про що повідомлено позичальника повідомленням від 05 лютого 2016 року № 4965-731821; повідомлення про анулювання боргу № И_4965-731821 від 05 лютого 2016 року прийнятого ТОВ «Кей-Колект» 31 грудня 2015 року не було відкликано чи анульовано останнім. ТОВ «Кей-Колект» не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність будь-якої заборгованості за договором на час розгляду справи;

апеляційний суд не врахував, що сплив позовної давності до вимог кредитора про стягнення боргу чи сплив строку договору не є підставою для припинення зобов’язань за договором про надання споживчого кредиту;

прощення боргу втілене в односторонньому правочині ТОВ «Кей-Колект». Колегія суддів підкреслює, що кредитор, з урахуванням принципу свободи правочину, не вчиняв такий односторонній правочин як відмова від прощення боргу;

апеляційний суд, встановивши, що відсутня будь-яка заборгованість за договором, зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог, хоча й помилково з декількох підстав. Тому постанову апеляційного суду в цій частині належить змінити в мотивувальній частині.