Частки в спільній сумісній власності Це, звичайно, оскюморон. | Трохи про приватне право🧐

Частки в спільній сумісній власності
Це, звичайно, оскюморон. Тим не менш він є в ЦК і в СК України.
З концептуальної точи зору ми маємо критично ставитися до нього і сподіватися, що законодавець врешті решт виправить цю помилку.
Ті виразі про частку в спільній сумісній власності, що містяться у ст. 372 ЦК, слід розуміти як інструментарій для визначення обсягу (розміру) майна, що надійде кожному із співвласників. Тобто це є орієнтиром для набуття ними права приватної власності на окрему нерухомість (наприклад, частину земельної ділянки, половину будинку з визначеними кімнатами та іншими приміщеннями).
Подібний підхід є вадами законодавчої техніки, що можна, напевно, пояснити лише неможливістю іншого формулювання сутності регулювання відповідних відносин.
Однак законодавець оперує не тільки поняттям частки у праві спільної сумісної власності, а й регулює укладення договору про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя (ч.2 ст. 64 Сімейного кодексу України). Ця норма має тлумачитися не як можливість обороту неіснуючого об’єкту (частки у праві спільної власності), а як правовий механізм припинення правового режиму спільної власності подружжя.
З практичної точки зору слід виходити з того, що такий «об’єкт» як частка в спільній сумісній власності є обмежено оборотоздатним. Адже подружжя можуть лише між собою укладати договори з приводу своїх часток у спільній сумісній власності (ст. 64, ст. 190 СК).
#спільнавласність