2022-12-05 03:59:25
Нічого не буває просто так. Все – тому, що. Хіба можна плести, ремонтувати, ліпити, варити, зварювати, лікувати, клепати, в’язати, шити, сушити, збирати, їхати тисячі кілометрів, знаходити, купувати, перевозити, доставляти, вантажити, розвантажувати, домовлятися, не спати… і все це просто так? Для НИХ - ні. В кожному випадку є своє «тому, що…».
І це «тому що…» має свою причину, ім’я, спогад, місце, звук, страх, надію, мрію… Про них навряд чи розкажуть, але причина є.
І мета – є. Але одного разу ЇМ прийде розуміння – мети досягнуто. Більше не треба не спати, збивати руки, їхати в ніч, діставати_з_під_землі_бо_треба…
ВОНИ ніяково озирнуться навколо:
- Це що, все? - послухають небо, подивляться в світанок, чи захід, чи зорі, копнуть стомлене колесо... - А хіба таке буває, що «все»? - запитають ВОНИ навмання.
Прийде час для какао із зефірками і роздумами – а далі що?
Хтось задауншифтить на рибалку, когось понесе в мандри, інші будуть просто довго сидіти і слухати море, хтось засяде за книгу, а хтось позамітає перегорівшого себе в кучку і спробує почати наново.
Але рано чи пізно вони зірвуться. Бо така у них натура, такі вони пальнуті на усю голову – люди, для котрих не буває просто так, а є «тому, що треба» - в о л о н т е р и.
Дожують вони свою зефірку з какао і підуть знов завдавати добро.
P.S. знайдіть свого волонтера, обійміть бідосю і скажіть «я тут на твоїх підопічних трохи грошей підкину» - усвідомлення «можна допомогти більше» робить цих дивних людей щасливими.
2.0K views00:59