​Чорниця 1 (початок) 2 3 4 З боку ангара, з робочки, показав | Гарбузове намисто

​Чорниця

1 (початок)
2
3

4
З боку ангара, з робочки, показався дід Тихон. Він важко пересував ноги в брудних шкарбанах. Свої великі старечі руки, дід тулив до грудей, і було видно як щось біліє між пальцями. По-хитрому усміхнувшись, він нахилився, відвів руки донизу, і те біле викотилося на траву поруч його ніг. Я заворожено дивився як шерстяний клубок, похитуючись, несміливо роззирається довкола.
— Собака! — не те щоб я про неї мріяв, але зо пару разів казав батькам, що було б класно, якби у нас жив пес. Проте зараз, коли він сидів поруч мене, такий реальний, мій пес, я був щасливий.

Тато стояв збоку задоволений. Дід теж усміхався крізь вуса:
— Ну хлопче, давай-но, погладь його.
Я присів біля цуценяти й обережно простягнув до нього руку. Той потягнувся округлим тільцем і почав обнюхувати руку, ледь торкаючись вологим носом. Було тепло і лоскотно водночас. Я нахилився ближче і погладив білу пушкувату шерсть.
— Ну що, подобається новий товариш? Забираємо додому? — батько теж присів поруч і так скуйовдив собача, що те завалилося на бік.
Я нічого не відповів. Моє обличчя сяяло, і ця радість не потребувала слів.

* Продовження наступної п‘ятниці