Щоб дзвінкіш лунала мова, Я прийшла в абетку знову… Ґ — гер | Гарбузове намисто
Щоб дзвінкіш лунала мова,
Я прийшла в абетку знову…
Ґ — героїня сьогоднішнього допису. Ох, скільки ж випробувань випало на її долю!
То радянська влада вилучала її, щоб наблизити українську мову до російської. То мовознавець Ю. Шевельов класифікував її як «не характеристичну для української мови»…
Проте ґ — давній звук, відомий ще з праслов’янської мови, де на письмі передавався буквосполукою кг:
кгвалт, кгрунт, Кгедимінович, розкга
Особливе написання ґ вперше зафіксовано у Пересопницькому Євангелії. А до абетки літеру ввів Мелетій Смотрицький у 1619 році, запозичивши курсивний варіант грецької гамми (γ).
Мовознавець О. Тараненко вважає повернення ґ в сучасну абетку «найвиразнішим виявом прагнення до „європейськості“».
Та з поверненням, почалося й надмірне вживання — гіперкорекція. Це коли ґ тулять де треба, і де не треба, забираючи роботу в г.
Тому йдемо у правопис, щоб точно знати, коли ґ на своєму місці.
Отже, буква ґ вживається:
В українських і давно запозичених й зукраїнізованих словах:
а́ґрус, ґа́ва, ґа́зда́ , ґандж, ґа́нок, ґату́нок, ґвалт, ґе́ґати, ґедзь, ґелґота́ти, ґелґотіти, ґерґелі, ґерґота́ти, ґерґоті́ти, ґи́ґнути, ґирли́ґа, ґлей, ґніт (у лампі), ґо́ґель- мо́ґель, ґонт(а), ґрасува́ти, ґра́ти (іменник), ґре́чний, ґринджо́ли, ґрунт, ґу́дзик, ґу́ля, ґура́льня, джиґу́н, дзи́ґа, дзи́ґлик, дриґа́ти і дри́ґати, ремиґа́ти
У власних назвах — топонімах і прізвищах українців:
Ґорґа́ни, Ґоро́нда, У́ґля; Ґалаґа́н, Ґалято́вський, Ґе́ник, Ґерза́нич, Ґерда́н, Ґжи́цький, Ґи́ґа, Ґо́ґа, Ґо́йдич, Ґо́нта, Ґри́ґа, Ґудзь, Ґу́ла, Лома́ґа
А як щодо передачі іншомовних звуків g і h?
Звук g та близькі до нього звуки, що на письмі позначаються буквою g, передаємо буквою г:
авангáрд, агітáція, агрéсор, блóгер, гвáрдія, генерáл, гламу́р, грáфік, грог, ембáрго, лінгвíстика, маркéтинг, мігрáція, негатúвний, сéрфінг, синагóга; Вахтáнг, Гарсíя, Гайнетдíн, Ердогáн, Гвінéя, Гольфстрúм, Гренлáндія, Гру́зія, Гéте, Геóрг, Гурамішвíлі, Люксембóрг, Магомéт, Фольксвáген, Чикáго
В іншомовних прізвищах й імена можна передавати звук g і буквою г (шляхом адаптації до звукового ладу української мови), і буквою ґ (шляхом імітації іншомовного g):
Вергіл́ій – Верґіл́ій, Гарсі́я – Ґарсі́я, Ге́гель – Ге́ґель, Гео́рг – Ґео́рґ, Ге́те – Ґе́те, Грегуа́р – Ґреґуа́р, Гулліве́р – Ґулліве́р
Звук h переважно передаємо буквою г:
гандбо́л, герба́рій, гі́нді, гіпо́теза, горизо́нт, го́спіс, го́спіталь, гу́мус; Га́рвард, Ге́льсінкі, Гіндуста́н, Ганніба́л, Ге́йне, Гора́цій, Люфтга́нза
Лише в окремих словах, запозичених із європейських і деяких східних мов, h передаємо буквою х:
хо́бі, хоке́й, хол, хо́лдинг, брахма́н, джиха́д, моджахе́д, хану́м, харакі́рі, хіджа́б, шахід́, Алла́х, Ахме́д, Муха́ммед, Сухро́б, Хакім́, Хаммура́пі
