Не окраїна, а незалежна й суверенна держава Сумно, що не ті | Гарбузове намисто

Не окраїна, а незалежна й суверенна держава

Сумно, що не тільки від пересічних громадян, а й науковців, досі можна почути, що топонім Україна походить від слова окраїна. Проте це не так!
Обидва слова існували паралельно в східнослов’янських діалектах ще з давніх часів, і мали різні значення:

окраїна — погранична частина території племені. Походить від праслов’янського слова *krajь «край», похідного від krojiti «кроїти» з первісним значенням «відрізок, обрізок, окраїнна смуга землі, земля, виділена межами».

україна — вся відділена частина території племені. Назва походить зі спільнослов'янської мови *krajь «край», що означає «шматок землі, територія, що належить племені». Також у праслов'янській мові був іменник *ukrajь «украй», що означав «відрізок від шматка; відділений шматок землі, племені».

Відтак, слово країна (kraj + ina) утворилося за допомогою суфікс -іна, що використовувався на означення простору в праслов'янській мові (долина, низина).
А після розпаду праслов'янської етномовної спільності, від слова украй за допомогою того самого суфікса -іна, виникло слово україна (*ukraina) «відділений шматок землі, відділена частина території племені».

Коли східнослов'янські племена переросли у феодальні князівства й утворилася ранньоукраїнська держава Русь, слово україна почало означати «відділена частина території феодального князівства», а пізніше — «відділена частина території Русі».

У період феодальної роздрібненості Київської Русі, від неї почали відділятися незалежні князівства — україни. Так з’явилася Переяславська, Галицька, Волинська, Чернігівська, Київська й інші україни.

А вже за Богдана Хмельницького, Україною називалися всі наддніпрянські землі. Згодом назва поширилася на східноукраїнські землі, а поступово й на західний регіон.
Саме з цього часу, топонім Україна вживався у значенні цілої країни й став спільним для всієї етнічної території українців.