Heartbreaker Station

2021-07-22 09:28:53 Darkside (Ніколас Джаар і Дейв Херрінгтон) сьогодні стрімлять свій другий альбом, Spiral. Презентація пройде за лінком о восьмій годині вечора по Київському часу.

Важко назвати більш визначний альбом часу, аніж їх дебютник Psychic. Подорож поза матерією, тріп, в якому форма визначена сміливістю музичних рішень. Я перебуджений і мені страшно водночас, що дует не переплюне себе. А якщо їм таки вдасться себе перевершити… Що ж, сьогодні ми станемо свідками нового звучання, яке як привид буде з нами поруч наступні 10 років.

Лінк на трансляцію:

https://darkside.ffm.to/premiere Відкрити / Коментувати

2021-07-12 20:28:00 underscores — fishmonger (2021)

Гіпер інді поп вашого завтра, готові ви до цього чи ні

«Піврічна мовчанка має щось означати, так, М.?» спитаєте ви. Я скажу, що мені просто стало впадло писати. Хоча 2021 вже встиг порадувати дико крутити релізами (моя королева Джуліен Бейкер, Тайлер, повернення Бьорнема to name a few) але про жоден з них не піднімалась рука написати. Не відчувалось сенсу. То що ж такого в цих underscores, що варте розбити печатку білого шуму в ефірі?

Бо це ковток свіжого повітря. Після fishmonger розумієш, наскільки важкі і незграбні альбоми всих тих артистів і виконавців, що ми так любимо. Гіперпоп як жанр досить новий, але часто цю какофонію неможливо сприймати через звичайну відсутність відчуття міри у артистів: 100 gecs переграють з іронією в реп, Poppy же на повному серйозі намагається згодувати відсутність таланту під соусом «попса+спід метал». А от Девон Карпф, 20-річний засновник underscores, проводить тонку червону лінію між гіпер попом, фолком, емо і чіп тьюном. І майже не лишає між ними швів.

Результатом виходить історія про себе в моменті невизначеності, яка, здається, тягнеться усю вічність, з самого дитинства. Факт виходу самого альбому є наскрізною темою рефлексій — щоб заробляти музикою треба бути селебою, якою Девон бути не хоче. Ця невизначеність розриває його між «вчора» і «сьогодні», «хочу» і «треба». Так і з музичною складовою: канонада техно бочок обривається гітарним перебором, альтернативний рок змішується з рнб в хитросплетінні емоцій. І в той же час fishmonger не намагається бути усим і одразу: форма тут виступає лиш каналом передачі меседжу, аніж спробою продемонструвати усі свої можливості.

не побоюсь того сказати — underscores задають планку наступному поколінню артистів. Музично, змістовно. fishmonger швидкий, раптовий, дивний, і тримає динаміку усі 33 хвилини. Разом з тим, кожен трек може жити окремим життям і ти ніколи не зможеш передбачити, що тебе чекає через 2 секунди: емоційний колапс чи нінтендо розковбас. І в цьому уся його краса. Відкрити / Коментувати

2021-01-01 00:53:55 Як сказала моя мама зранку, цей йобаний рік ще не скінчився:

https://www.complex.com/music/2020/12/mf-doom-dead-49 Відкрити / Коментувати

2020-12-31 14:15:09 Я до вас з останньою рецензією цього року — улюбленим альбомом 2020 року.
Дякую усім, хто поруч. Я вас люблю



Julianna Barwick — Healing is a Miracle Відкрити / Коментувати

2020-12-24 21:28:00 ​​Ерік Хауден (Він же Raised by Swans в одному і єдиному обличчі) прокинувся від темного сну і пообіцяв новий альбом 9 лютого (майже на мій день народження!) is the name of a man буде подвійною платівкою, друга частина якого має вийти невдовзі після релізу першої.

Всього нас очікує 22 (!) пісні, 18 з яких він написав після смерті свого котика, Номера 6. Це дуже важливий факт — адже саме смерть Номера 6 відтягнула записи і реліз майже на два роки. Згадувати той блог пост боляче навіть зараз... Так, як пише Хауден, не пише ніхто. Тому і альбоми чекаємо в легкому тремтінні. Як від радості, так і суму.

Чотири перших треки можна безкоштовно послухати за посиланням: Відкрити / Коментувати

2020-11-20 23:28:00 Puma Blue — "Opiate"

Майбутній альбом головного хорні джазиста Лондона стає все менш хорні і все більш передбачуваним.

Я обожнюю Джейкоба і його перші роботи. Обидва Swum Baby i Blood Loss були оманливо ліниви, розв'язними і навіть трохи параноїдальними снами перезбудженого мозку. Ніщо не звучить як третя ночі так, як звучить трек "Lust"; немов Бохрен вперше в житті закинувся маркою і його попаяло писати хтиві листи своєму першому коханню. Але цей почерк за собою забив Пума Блу: під його пальцями гітара звучить як пульсуючи вени, що тремтять від очікування. Його голос можна фізично відчути на собі.

Невідомо, чи Blood Loss був написаний для його теперішньої дівчини, з якою він вже два роки разом. Але її присутність сильно вплинула на музику, яку пише Джейкоб. На зміну мінімал джазу прийшли меллоу бітс, і легкі нічні доторки лишились в минулому. Це більше не нічні скитання по власній голові, а усвідомлене переживання почуттів до когось конкретного поруч. І це не погано — це просто інший Пума Блу.

Тут, звичайно, кому що більше ближче. Джейкоб все ще один з найцікавіших представників Лондонської джазової сцени. Взяти хоча б останній трек, "Opiate" — прямолінійна, але рекурсивна помішаність на власному коханні. Обсесивність отримала джерело енергії, і немов по бездумній спіралі, Пума летить до цього світла. Добре, що еволюціонуючи, як артист; продакшн треків став якісніший, і тиша між рядками віршів тепер заповнюється обертаючою периною інструменталу.

Чекаємо третю повноформатну роботу, щоб робити якісь висновки про напрямок. Я правда радий, що Джейкоб щасливий в стосунках. Але щось більше тягне мене до попередніх робіт. Що, мабуть, щось таки каже більше про мене самого.

#дефібрилятор

Puma Blue — "Opiate" Відкрити / Коментувати

2020-11-16 21:28:00 Написав вам про усі три альбоми Foxing. Стисло, але достатньо зрозуміло, щоб стало ясно — чи пірнати вам у цей вир, чи ні. Для безнадійних відчайдушних лінки на альбоми нижче.

Любіть і обіймайтесь, скоро похолоднішає. Відкрити / Коментувати

2020-10-07 13:54:34 Тут зовсім неочікуваний врив, який чомусь всі поціновувачі пропустили: The Antlers вчора випустили новий сингл.

Абсолютно безсовісні у своїй геніальності і жорстокі у відвертості, автори самого болючого альбому 2009 року раптово дропнули нову фолк колискову. І хоч у форматі ніжних (читай: приховано важких) балад про саморефлексію їх рівних немає, "Wheels Roll Home" не відрізняються особливим текстом, музикою чи будь ще чим. Пронзаючий фальцет Пітера Сільбермана на місці, а решта лез таланту видно лишилась десь на кухні.

В цьому, звичайно, величезна проблема гуртів одного альбому, які своїм дебютом враз порвали шаблони, обличчя і серця. Від них знову очікуєш цей трюк. Який, з рештою, виходить дуже рідко.

Втім, для мене повернення The Antlers у студію хороша причина сподіватись на новий альбом, і достойна причина нарешті розповісти вам — що з це за чудо таке вони випустили 11 років назад.

The Antlers — Wheels Roll Home Відкрити / Коментувати

2020-09-07 20:28:00 ​​2 роки без Мака Міллера.

Тандеркет дуже влучно висловився: "Ви помітили, як світ почав котитись в пекло після смерті Мака?" Для нього це була окрема катастрофа життєвого масштабу (про що ми дуже скоро поговоримо детальніше). Світ втратив артиста, який тільки відчув дух часу і своє місце в ньому — і з того моменту, у сліпому розпачі світ таки несеться в пекло, бо без Мака життя таки справді втратило пару відттінків жовтого.

Іронічно і сумно, що в Swimming, який вийшов в тому ж 2018 році, Мак фокусується на увазі до себе і власних переживань, усвідомлені проблем і того, що про себе треба дбати. Його особистість виходила далеко за обкладинки альбомів та вірші — кожен маленький відосік, кожна фотографія з репером випромінюють безкінечну, незахищену радість.

Наразі, згадую лиш твіт, який демонструє мортальність влучніше будь яких "Rest in Piece" постів. Крейг Дженкінс, журналіст The Vulture, взяв у Мака в'ю в серпні, і випустив профайл на артиста буквально за день до його смерті. Сам профайл кину в лінк нижче.

Бережіть себе, і говоріть про те, що болить. Музик сьогодні не буде; оберіть те, що викликає у вас відчуття спокою. Для мене це буде "Come Back to Earth" Мака Міллера. Відкрити / Коментувати

2020-09-06 19:13:33 Відчуваю безмежний спокій на ауттро в “New Map”. Можливо тому, що сам альбом Hurry Up, We’re dreaming пов‘язаний з безтурботливими роками закоханості та літніх ночей; а може тому, що Грегорі і писав цей альбом для таких ось років і ночей, і мені пощастило почути його в потрібний момент і потрібний вік.

Але що ж робити, коли ти тільки дорослішаєш, а присмак не змінюється і лишається той самий? Немов морозиво з дитинства, перша цукрова вата чи велосипед. Можливо і справді М83 зламали колись генетичний код ностальгії, що настільки позбавлена емпатії до минулого людина, як я, мліє під цими ситезаторами,немов резинова качечка на бардачку старого Форду...


Поскоріше б вже холода.



Відкрити / Коментувати