#HRinWAR Комунікація – це те, що ви можете собі дозволити в пе | HRTHINKER

#HRinWAR
Комунікація – це те, що ви можете собі дозволити в період війни, це те, що має бути вашою опорою в управлінні командами, бізнесом, собою.
Компанії, команди, в яких з комунікацією до війни все було добре, змогли впоратись з кризою війни легше. Змогли швидше зорієнтуватись і не втратити фокус. Навіть якщо в цих компаніях, командах «страждала» аналітика та прогнозування і структурно бізнес та люди не були готові до війни та її наслідків.
Нагадаємо собі про правила «правильної» корпоративної комунікації в період кризи/воєнного часу:
- Проактивність vs реактивність: інформація має бути в людей постійно, а не виключно як «відповідь на запит» (хоча і відповіді на запити також мають бути), ми маємо забезпечити людям постійне інформаційне поле чи потік інфо
- Своєчасність: якщо є якесь болюче питання, треба прокомунікувати його «тут і зараз» (всі ми вже відчули, що у війну час сприймається інакше і один день може відчуватись як тиждень, тому в такі часи не можна відкладати комунікацію; виключенням може бути та комунікація, яка стосується більш стратегічних питань і там, де є потреба «підготуватись»)
- Повнота: навіть якщо у вас наразі немає інфо, з точки зору емоційної підтримки та якісної взаємодії правильно виходити і говорити, в даному випадку важливо оперувати фактами, проте якщо у вас немає інфо – просто скажіть про це; якщо культура вашої компанії, рівень довіри у командах, ваші переконання, момент, в якому відбувається комунікація, дозволяють, то ви можете висловити власну точку зору, але обережно з «наданням надії» там, де це може спрацювати проти людей)
- Регулярність: як і з проактивністю та своєчасністю, ми маємо забезпечити інформаційне поле та якісну взаємодію з визначеною регулярністю (регулярність дає відчуття стабільності, саме тому це так важливо), не можна комунікувати від ситуації до ситуації, хаотично та некоровано (ми знаємо поради психологів, що для того, щоб відчувати певну безпеку та захищати мозок, у кризу/війну треба зберігати звичні для мирного життя ритуали, саме тому регулярність, як ритуал, може допомагати і вашим командам)
- Оптимальна кількість vs неконтрольована кількість: в період війни чи кризи підхід «чим більше – тим краще» може мати зворотній ефект, оскільки зазвичай інфо ллється звідусіль і люди в постійному інформаційному шумі, а отже важливе можна пропустити чи не зреагувати (у вас має бути оптимальна кількість най зручніших і для аудиторій, і для адміністрування каналів та форматів)
- Управління: як і в мирні часи, комунікацією треба керувати, бо інакше вона почне управляти вами, отже треба чітко визначити хто і яку інфо, з якою регулярністю, кому буде доносити («класичний» комунікаційний план, але він має бути максимально гнучким і має постійно оновлюватись); що тут з най важливішого – прибрати неперевірену інфо, паніку, на початку війни чи кризи інфо має бути дуже виважена і згори до низу, далі – можна залучати/передавати окремі ком канали лідерам думок, керівникам на місцях
- Доступність та прозорість: чесність – серед головних цінностей війни, довіра – основа виживання команд та бізнесів, тому в кризу ми маємо бути максимально відвертими (менеджери мають надавати правдиву та прозору інфо про все, що відбувається і з бізнесом, і з середовищем, і з країною; дії бізнесу мають бути зрозумілими для всіх працівників, в тому числі дії, які стосуються самих працівників)
- Людяність: коли війна, нам всім хочеться тепла, тому емпатійність в комунікації, особливо на рівні менеджер – команда/працівник є вкрай важливою, вся комунікація має бути максимально виваженою з урахуванням емоційних, психічних, фізичних станів, в яких знаходяться люди (якщо на перших етапах кризи комунікація може/має бути директивною, максимально чіткою, то далі в окремих питаннях ця людяність та теплота має ставати в пріоритеті

https://hbr.org/2020/04/how-to-talk-to-your-team-when-the-future-is-uncertain