Хто Ми

2020-12-09 11:00:19 Князь Данило Галицький чи Король Русі Данило І Романович?

Штамп «Галицький» та «Князь» нав’язано двохсотлітньою пропагандисткою діяльністю Російської Імперії. Королем він «не міг бути», так як в Московському князівстві правив князь. Приставка «Галицький» до імені Данила покликана надати провінційності. Король Данило І Романович був князем лише 9 років з 52 років володарювання, а титул його звучав як Король Русі.

Також існує міф про те, що Король Данило був єдиним галицьким королем, хоча ні єдиним ні галицьким королем він не був. Багатьох представників з роду Рюриковичів західні літописи згадують словами «rex» або «kungen» - король. Лева (сина Данила) західні літописи згадують як короля, який успадкував титул від батька. Внук Данила, Юрій І Львович також був титулований як Король Русі.

Вживання некоректних штампів «Галицький», «Князь» покликане підсили меншовартість великої постаті в історії України-Русі. Відкрити / Коментувати

2020-12-08 11:00:18 Олена Степанів - перша в світі жінка офіцер (1892-1963).

Перша в світі жінка, офіційно зарахована на військову службу в званні офіцера. У 1914 році виїхала на фронт як командир жіночої чети Українських Січових Стрільців, згодом стала хорунжим. Відзначилася відвагою у боях за гору Маківку.

У 1915 році під час бою потрапила до російського полону. До 1917 року перебуває у Ташкенті полоненою.

Після війни почала займатись науковою діяльністю, захистила докторську дисертацію у Віденському університеті. До 1949 року викладала історію та географію у Львівській гімназії, а згодом і Львівському університеті.

У 1949 році арештована за «антирадянську, фашистську, націоналістичну» діяльність, за що була відправлена до мордовських таборів. У таборах здоров’я Олени сильно підірвалось. У 1956 році була звільнена, після чого повернулась до Львова. Померла у 1963 році. Відкрити / Коментувати

2020-12-07 11:00:19 Кенгірське повстання

Один із найбільших повстань ГУЛАГ, передова участь у якому належала українським націоналістам. Повстання тривало 42 дні, 16 травня - 26 червня 1954.

16 травня в'язні на чолі з Віталієм Скіруком (оунівець із Волині) подолали загорожу та розгромили штрафний і слідчий ізолятори. Вночі з 23 на 24 травня всю адміністрацію вигнано за межі табору, розібрано мури між зонами, збудовано барикади, виставлено охорону, із захопленої зброярні. Над їдальнею повстанці вивісили червоно-чорний прапор як ознаку смутку по загиблих.

Після захоплення табору, повстанці почали інформаційну діяльність з місцевим населенням, налагодили виробництво зброї та налаштовували систему оборони, так як розуміли, що рано чи пізно за ними прийдуть.

26 червня до табору було введено 1 600 солдат та 5 танків Т-34. Почалася кривава розправа. Ціною сорока днів волі була смерть 700 повстанців, хоча остаточну цифру загиблих встановити не вдалось, так як документи слідства значно занижують кількість убитих. Відкрити / Коментувати

2020-12-04 11:00:19 Олешко Попович

Один із легендарних героїв епосу України-Русі, богатир Київської Русі.

Історичні дані свідчать, що Олешко часто бував на пирятинських ярмарках, тому найбільш вірогідною батьківщиною Поповича є місто Пирятин (Полтавська область). В одній із билин розповідається, як мати проводжала Олешка на базарній площі міста Пирятина у похід на ворога. Тоді Пирятин стояв на кордоні давньоруської держави й був одним із її опорних пунктів у боротьбі проти кочівників. Богатир боронив землі на лівому березі Дніпра, де були розташовані Київське, Чернігівське та Переяславське князівства. Це слугує ще одним підтвердженням того, що саме місто Пирятин було батьківщиною богатиря.

Олешко Попович прославився у боротьбі з печенігами, а згодом половцями. Не раз доводилось брати в полон та убивати ворожих ханів та ватажків. У Тиверському літописі згадується, що Олешко загинув у битві на Калці у 1223 році. Відкрити / Коментувати

2020-12-03 11:00:19 02 грудня 1991 року полк зв’язку 13ї армії під командуванням Вілена Мартиросяна склав присягу на вірність Українському Народу чим розпочав українізацію Збройних Сил України.

У 1991–1992 роках Вілен Мартиросян через Союз офіцерів України організував прийняття присяги всіма військовослужбовцями й військовозобов'язаними на вірність народу України, чим був покладений початок будівництва Збройних Сил як гаранта незалежності України.
Союз офіцерів України під керівництвом В. А. Мартиросяна приклав багато зусиль по кадровому укомплектуванню знову створеного Міністерства оборони. Відкрити / Коментувати

2020-12-02 11:00:20 Перший комп’ютер у континентальній Європі

Перший у континентальній Європі комп'ютер було створено у Києві Сергієм Лебедєвим.

У 1944 році Лебедєв призначений директором Інституту електротехніки АН УРСР. А вже у листопаді 1950 року на самостійно створеній ним «Малій електронній обчислювальній машині» вже були виконані перші розрахунки - обчислення суми непарного ряду факторіала числа і зведення в ступінь.

МЕОМ була спроможна генерувати близько трьох тисяч обчислювальних операцій в хвилину. В її конструкції застосований принцип лампової системи, що налічував близько шести тисяч ламп, і при запуску виділялась така кількість тепла, що довелось розібрати частину крівлі.

Така «мала» обчислювальна машина займала кімнату площею 60 м2. Відкрити / Коментувати

2020-12-01 11:00:18 Волинська група Другого зимового походу Армії УНР

Останній бій із більшовиками Волинська група провела 17 листопада 1921 під Малими Міньками. Тисяча воїнів протистояли кількатисячному більшовицькому війську.

Більшовики оточили українські сили та комбінованими ударами розгромили його. Аби не потрапити до більшовицького полону, деякі підривали себе останньою гранатою, чи вистрелювали собі у скроню. Так вчинив і міністр Військово-Морських Сил Української держави Білинський.

Після закінчення бою, тих хто потрапив у полон повели до М. Миньок, де їх замкнули у церкві. Більшовики пропонували перейти на службу до Червоної армії, але жоден не погодився.

З 18 по 22 листопада більшовики в селі Базар влаштували «суд» над полоненими, в результаті якого було розстрелено 359 воїнів, ще 85 померли від ран, 95 відправили на допит до Києва.

Другий зимовий похід майже не мав шансів на успіх, це був радше похід відчаю та акт героїзму. Відкрити / Коментувати

2020-11-30 11:00:20 Левко Симиренко
Український помолог та плодовод.
1879-1887 – перебуває у засланні в Сибірі за участь у русі народників.

Після повернення, створив маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії й одним з найбагатших в Європі. Розсадник включав: 900 сортів яблунь, 889 груш, 84 слив, 350 вишень, 36 абрикоси, 165 аґрусу, 54 горіха. До речі, відомий всім сорт яблука Симиренко назвавна честь свого батька.

За радянської влади маєток Симиренка націоналізовано і на його терені засновано дослідницьку станцію садівництва, яку згодом названо іменем Л. Симиренка. Першим директором станції був його син Володимир (на фото другий з ліва). До слова, сина Володимира у 1938 році розстріляють за «антирадянську діяльність».

6 січня 1920 Левко Симиренко трагічно загинув від рук чекістів. А у 1919 році, «за загадкових обставин» загинуло два брата Левка. Відкрити / Коментувати

2020-11-27 11:00:15 Лев Ребет (1912-1957)

Один з лідерів ОУН. Після проголошення Акту відновлення Української держави (1941) став заступником Голови Українського правління.

У 1941 арештований гестапо разом з іншими членами ОУН. У арештованих вимагали відкликати Акт відновлення Української держави, однак усі відмовились. Ребета відправили до концтабору Аушвіц, де він пробув до 1944.

Після звільнення перебирається до Мюнхену. Перебуваючи в еміграції, займається науковою та публіцистичною діяльністю. Був співробітником газет «Українська трибуна», «Час» та «Сучасна Україна», автор праць із теорії та історії української нації, 

У 1948, а згодом у 1953 відбувся розкол ОУН. Лев виступав проти авторитарних ідей. Бандера та Стецько запропонували повернутися до ідеології націоналізму з його гаслом «Україна для українців», натомість Лев Ребет відстоював програму ОУН «Свободу народам, свободу людині».

Лев Ребет убитий агентом КД Богданом Сташинським (який убив Бандеру) із пристрою, який вистрілював струменем синильної кислоти. Відкрити / Коментувати

2020-11-26 11:00:19 Чумаки

Зародилося чумацтво у XV ст., коли сіль була стратегічним продуктом. Чумаки постачали сіль на всю територію України та на південь Росії, у Польщу та Чехію, кажуть, доходили навіть до східної Німеччини.

Було дві чумацькі дороги – Чорний та Муравський шляхи. Чорний – найнебезпечніший, пролягав від Волині до Умані, звідти до Балти (Одеська обл.) і до Дніпра. Муравський – ішов з глибини України до Кримі і Азовського моря. Перейшовши Дніпро, якщо шлях йшов на південь, чумак мазав сорочку і весь одяг дьогтем, щоб уберегтися «від чуми і від гадини».

Їздили на кастрованих биках. Середня швидкість возу 2-3 км за годину. Чумацькі ватаги збиралися навесні, а поверталися перед осінніми морозами. Обоз складав 100 і більше возів, один віз міг везли 1,6 тони солі.

Такі українські магнати як Терещенки, Харитоненки походили з чумацьких династій.

З середини XIX століття чумацтво як вид діяльності та промисел поступово занепадає. А цілком потреба в ньому зникла з використанням залізничного та річкового транспорту. Відкрити / Коментувати