TSIYA

2021-11-22 18:40:36 Дисклеймер.
Я не маю психологічної освіти, і отримані висновки працюють лише у моїй ситуації. Рада буду будь-якому фідбеку, особливо від людей з профільною психологічною освітою

Так от недавно, в тіктоці, один дипломований психолог звів висновки всієї своєї багаторічної терапевтичної практики простими словами: "від'їбись від себе". Тобто, якщо щось бісить і це немає до тебе прямого відношення - не чіпай. Мене багато чого бісить насправді, і я почала думати над тим, що власне у цьому роздумі мене зачепило і чого не згодна з ним. Дійшла висновку, що для мене, особисто, "бісить" є універсальним мотиватором до змін. Звісно, якщо додавати до нього одразу додавати питання "чому" і не коментувати об'єкт/суб'єкт бісіння. Тому що, за ширмою цієї "негативної' емоції криється куди серйозніша проблема. Зв'язка: "бісить - чому?" Завжди вказує вірний шлях явища, яке потрібно виправляти чи покращити. Відкрити / Коментувати

2021-11-15 22:01:02 Почула вслід:
"- це ж той образ з аніме,
- а точно"
Вважаю, це офіційною перемогою мого бачення стилю Відкрити / Коментувати

2021-09-25 12:56:52 Вчора зав'язалась цікава дискусія, підсумком якої було питання до мене: "що для тебе є маркером дурного україноцентричного проєкту?". І насправді, воно мене поставило в ступор. Тому що термін "шароварщина" надто загальний, а "гоголівська Україна" надто незрозумілий. Вчергове відчула себе демократом, який поки прописує стратегії, програє вибори більш активнішим республіканцям. Тому що понятійна прірва між розумінням, чому "історик з могилянки" то насправді лайка, а зображення України в теперішніх умовах війни, виключно як романтичної країни з мавками та козаками - малоросійство. Рецепт тут один - створювати в міру своїх знань і через суспільний дискурс проговорювати та утворювати нові сенси. Залишається, лише бути готовим до лютого хейту всім нам. Нелегка доля людей, які хоч щось створюють. Відкрити / Коментувати

2021-09-22 16:11:27 Вчора на зустрічі гравців, говорила про свій бренд (я завжди про нього говорю всім). І одна дівчина мене просто вивела з себе. Вона почала мені ДАВАТИ ПОРАДИ, при чому такі тупорилі, що склалось враження, що ця дівчина взагалі не в темі. А все розуміння бізнесу, взяте з якигось історій успіхів в інстаграмчику. Благо, я була п'яною і не послала її одразу. Завжди заздрила самооцінці людей, які можуть так спокійно роздавати усім поради, навіть не постаравшись розібратись в ситуації. Бісить Відкрити / Коментувати

2021-09-14 18:35:31 Я цей канал розпочинала, як канал про бізнес. Я його завела в період найбільшої депресії у своєму житті. Писати сюди, було єдиним моїм способом не думати про самогубство. Власне, як і спроба зробити свій бізнес, для мене було порятунком. Я просто з дитинства мріяла про свою справу, і я перед тим, як вистрибнути з вікна, я вирішила хоча би спробувати здійснити свою мрію. Сюди, я повністю зливала свої емоції. Тут були записані всі мої перші кроки, помилки, висновки. І для мене була надзвичайно важлива підтримка, особливо в перші роки каналу.
Зараз його необхідність пропала. Я офіційно виграла. Мій бізнес стабільно почав приносити прибуток, усі проблеми вирішуються уже систематичним підходом, а не панічними атаками. У мене маса проєктів і мені приємніше їх презентувати, а не писати про них.
Чи шкодую я, що взагалі у це в'язалась? Зовсім трішки, ефективніше було б сходити до психотерапевта. Однак, тоді я б не змогла стати, тим ким є зараз. Які наслідки є зараз? Залізобетонна віра у себе, у свою справу, просто неймовірне оточення, і повністю атрофовані нервові закінчення на руках через постійні нерви в минулому (Будь-які термічні та колючі подразнення, я не відчуваю, єдиний мінус - помічаю їх, коли руки заливаються кров'ю, або є шкіра шипить під опіків)
Теперішні висновки по справах майстерні, я уже не можу озвучувати на широкий загал. Надто може недвозначно трактуватись. Ці думки лише для найближчого оточення (або для чату цього каналу, де я набагато регулярніше щось пишу).
Диференціація по соцмережах та ж :
Фейсбук - особисті історії, моменти з життя
Твіттер - неофіційно про політику і секс (обережно, я люта порохоботка та русофобка)
Інстаграм - вилизані історії та фото майстерні
Тікток - щирі історії та роботи, а також трішки дуркування.
Ютюб - мега супер канал, який я уже місяць як на жахливому дедлайні. Але все буде.
По давній традиції - текст не перечитую, читайте з помилками. Канал не закриваю, але він трішки буде мертвим, бо уже не актуальний для мене Відкрити / Коментувати

2021-09-09 12:30:44 Початок осені у мене завжди асоціюється з однією подругою. З нею я здружилась на початку третього курсу. І саме з нею була моя перша спроба у творчість. Звісно, максимально незграбна, де форма брала верх над суттю. Подруга мріяла стати художницею, навіть брала уроки. Але увірувавши лише в реалізм, як єдино правильний напрям, хейтила всі інші, і через півроку старань успішно злилась - "бо там все куплено", а значить - старатися не слід. Всю осінь ми з нею намагались жити тим омріяним творчим богемним життям. У нас виходило дуже криво.
Ми любили будинок художника, і скупивши приладдя там, пили каву на Львівській площі. Потім ішли на Андріївський малювати. Власне, подруга змальовувала будинки, а я малювала калякулі - бо скучно - і розважала себе посиланням нахуй прохожих, які говорили, що я малюю калякулі.
Подруга обожнювала Толстоєвшину, тому ми з нею постійно ходили у музей рос.культури, де іноді справді були цікаві програми. Тоді я крепко підсіла на німе кіно, а згодом артхаус, і нормальні фільми змогла дивитись лише з 2013 року.
Потім ми ходили пити на дитячий майданчик, іноді нам везло зустріти бухаючих студентів філософ.факу. І зароджувалась довга дискусія про вплив Достоєвського на мислення пересічної людини в совку.
Якщо залишався час - вночі ліпили прикраси з полімерної глини (абсолютно все копіювали з пабликів вк, бо придумати своє - не вистачало мізків)
Закінчення дружби - було прозаїчним. Подрузі сподобався Дикий, я навіть організувала пару побачень, тому що тоді лише дружила з ним. З побаченнями не склалось, а потім я сама почала зустрічатись з ним. Подруга не витримала такої "зради". Та й часу на неї не стало. Тому що з Диким було цікавіше говорити про Гумільова (вірніше слухати, бо я в тому взагалі дуб).
А пам'ять цієї псевдотворчої пори залишилася. І тепер кожної осені шукаю компанію на будинок художника, каву на Львівській площі, ліплення полімерної глини, на крайняк бухання з філософами. Ех. Відкрити / Коментувати

2021-09-07 10:30:08 Несподівано, тікток став платформою для продажів моїх речей. Соцмережа, яку я завела виключно для "тренування у монтажі" стала найкращим форматом для презентації мого одягу і нарешті дає продажі.
Ще з часів активного користування інсти - я розуміла, що фото не можуть у повній мірі передати все те, що закладено у конкретну річ.
Зараз, вперше відчуваю, що роблю "не в шухляду", що моє бачення стилю може бути близьким і бажаним для інших. І найголовніше - виробництво відеоконтенту взагалі не забирає моїх сил, а навпаки заохочує робити більше (уже точний анонс майбутнього повноцінного ютюб каналу Tsiya)

При цьому є необхідність розвивати інстаграм, тому що частина тікток аудиторію мігрує на інші соцмережі. І як ресурс для портфоліо - інста ідеальна. Також необхідно наповнити сайт для спрощення комунікації.
Одним словом, із всіх можливих шляхів розвитку малого бренду - формат - просто роби і показуй - є універсальним. Відкрити / Коментувати

2021-09-01 12:25:32 Сьогодні жартів про перше вересня не буде. Адмін іде в школу.
"На уроці". Школа-десятирічка колгоспу "Зірка" Лубенського району Полтавської області. Світлина 1939-го року. Відкрити / Коментувати

2021-08-31 20:58:42 Колись я перестану бачити в українській традиційній спідниці кілт, але не сьогодні Відкрити / Коментувати

2021-08-29 16:20:58 Сьогодні дідусь показував сумку картографа часів Другої Світової. Здається, я знайшла ідею нового аксесуару Відкрити / Коментувати