#поетеса_комісарша #Лариса_Рейснер
Валькірія революції – так називали її. За словами сучасників, усі чоловіки озиралися на неї, а кожен третій зупинявся, наче вкопаний. Поет Всеволод Рождественський згадував, що коли вона з’явилася на балу, перед нею усі розступалися у захваті і зацікавленості. Лев Троцький писав, що у неї зовнішність олімпійської богині. Осип Мандельштам у вірші назвав її «зеленоокою русалкою». М. Гумільов оспівував її у віршах, Борис Пастернак на її честь назвав головну героїню роману «Доктор Живаго».
Звали цю петербурзьку красуню Лариса Рейснер. Народилася вона в Любліні у 1895 році. Її літературний дебют (романтична п'єса) відбувся у вісімнадцять років. Згодом разом із батьком вона видавала журнал «Рудин» (був такий персонаж у Тургенєва – «образ лишнего человека»). Тут вона друкувала свої вірші, критичні статті та фейлетони, які підписувала чоловічими псевдонімами: М. Ларин, Марин, Л. Храповицкий (щось, певно, феміністичне, як і пізніші її перипетії та о́брази).
