(продовження) Тоді ж вона увійшла у світ поетичної богеми, зав | ЛІТЕРАТУРНА КУНСТКАМЕРА

(продовження) Тоді ж вона увійшла у світ поетичної богеми, зав’язала стосунки з багатьма столичними поетами. Її батько (професор-юрист) і брат були близькими до партії більшовиків. Писали, що батько начебто був пов’язаний із масонами та був поліцейським інформатором. За одними даними батько був зросійщеним німцем, за іншими - охрещеним євреєм. В їхньому будинку бував Ленін. Після жовтневого перевороту Рейснери опинилися у таборі переможців і зайняли посади у владних кабінетах. Знайшлося місце і для Лариси. Вона стала секретаркою наркома освіти Луначарського. І невдовзі кардинально змінює своє життя - з салонної поетеси перетворюється на червону комісаршу.
Напередодні жовтневого перевороту закінчився розривом її бурхливий роман із поетом Гумільовим (одруженим на той час із Ахматовою). Після короткого роману з мічманом Сергієм Колбасьєвим (пізніше відомим популяризатором джазу в радянській росії), вона познайомилася з ще одним мічманом - більшовиком Федором Раскольніковим, своїм майбутнім чоловіком (справжнє прізвище Ільїн, а революційне псевдо очевидно навіяне Достоєвським), який брав безпосередню участь у підготовці повалення Тимчасового уряду. І начебто саме Лариса Рейснер особисто наказала матросам крейсера «Аврора» здійснити залп по Зимовому палацу, оскільки Раскольніков лежав із застудою. Згодом Лариса ще неодноразово командуватиме матросами (матроси займали якесь особливе місце у її житті). Раскольнікова відправляють командувати Волзькою флотилією, а його дружину Ларису призначають комісаром штабу флотилії. Перед відправкою на фронт вона живе в готелі в одній кімнаті з сумнозвісним матросом Железняком, тим сами що розігнав Установчі збори зі словами "Караул устал!" У Нижньому Новгороді, де розташовувався штаб Волзької флотилії, вона зав'язує особисті стосунки з комісаром флотилії Миколою Маркіним. Невдовзі на Волгу прибуває сам наркомвоєнмор Лев Троцький. 23-річна комісарша кидає Маркіна і зближується з Троцьким. Лариса Рейснер у листі батькам писала: «Троцкий вызвал меня к себе, я ему рассказала много интересного. Мы с ним теперь большие друзья, я назначена приказом по армии комиссаром разведывательного отдела при штабе (прошу не смешивать с шпионской контрразведкой), набрала и вооружила для смелых поручений тридцать мадьяр, достала им лошадей, оружие и от времени до времени хожу с ними на разведки. Говорю с ними по-немецки».
Троцький оцінив здібності комісарші і підвищив її до комісара морського генштабу Росії. Серед джерел є згадка, достовірність якої частина дослідників заперечує, про те, що напіводягненого Троцького Раскольніков застав у каюті своєї коханої. В інших джерелах пишуть, що Рейснер стала «боевым товарищем Л.Д. Троцкого, сопровождая вождя в его поезде». Замість комісарської шкірянки комісарша полюбляє вдягатися у награбовані хутра і діаманти. А матросів сприймає як своїх слуг чи пажів. Також серед джерел є згадки про те, що Рейснер з садистською посмішкою, нанюхавшись кокаїну, особисто розстрілювала білогвардійців. «Этой «красной валькирии» была свойственна поразительная бесчеловечность и жестокость — например, она любила облачаться в платья расстрелянных жертв». Розстрілювала вона і своїх червоногвардійців, якщо вони у чомусь завинили. У нарисах, які вона надсилала до журналу «Воєнмор», вона хвалила «исключительное мужество Троцкого», та описувала, як вони розстрілювали за наказом Троцького не лише полонених, а й священників та своїх солдат «как собак резанных». Зокрема в один день було розстріляно 27 комуністів, звинувачених у боягузтві. Троцький і Рейснер розстрілами і полум’яними закликами піднімали бойовий дух червоноармійців: «Рейснер в модной черной униформе (очень ей к лицу!) возбуждает личный состав страстными речами и призывает без страха умирать за товарища Троцкого». Писали, що вона приймає коханців в постелі імператриці, а у захоплених маєтках наказує готувати їй ванни з шампанського. Про ці та інші подвиги особистого характеру комісарші є свідчення в записах спогадів матросів Волзької флотилії. а терористом і чекістом Яковом Блюмкіним – постатю моторошною і кривавою.