В мене стосунки з Девідом Лінчем Тут в назві каналу написа | Катя. Вино. Кіно. Розмови
В мене стосунки з Девідом Лінчем
Тут в назві каналу написано «Кіно». А про кіно ще нічого немає, ну майже. Тому розповім вам про свої стосунки з Девідом Лінчем (він про це нічого не знає, але вони є). Я його безмежно поважаю, а ще він мене лякає.
От реально лякає. Не так, як фільми жахів, а так, що тобі страшно, але не зможеш відірватися.
В дитинстві було два фільми, які мене страшенно лякали - це «Острів доктора Моро» Джона Франкенгаймера (1996 року) та «Дюна» Девіда Лінча (1984).
Ще я троооошки пам’ятала «Твін Пікс» і це по спогадах було очевидно страшно. Десь роки три тому я знову подивилася цей геніальний серіал. І від першої до останньої серії мене тримала біля екрана чиста магія, але треба було ховати ногу під ковдру, бо раптом щось страшне і слизьке вхопить.
Третій сезон «Твін Пікса» - це окрема історія. Це красиво, складно, естетично і цікаво, але само собою це мене лякає.
Потім ми з подругами ходили на «Малголленд Драйв». І я знову опинилася в цьому прекрасному світі там, де так цікаво, красиво і дуууууже ніяково.
І от я, готуючись до походу на «Дюну» (очевидно, книгу я прочитати не встигну), знову подивилася Лінча.
Що я вам скажу: знову моє серце в полоні. Мені зрозуміло, чому мене цей фільм лякав в дитинстві, але і зрозуміло, чим мене так тримає Лінч. Він дивний і дууууже цікавий.
Тому до безперечних лідерів мого особистого рейтингу – Квентіна Тарантіно та Веса Андерсона додається Девід Лінч.
