Так цікаво виявляти в собі щоразу щось нове.
От, наприклад, я ніколи не думала наскільки сакральні для мене мої Скіфські баби біля історичного музею в Дніпрі.
Вони пережили на цих землях стільки і стільки всього містять їхні камені.
Вони дивилися на цей світ, це небо, це зорі, це хмари у всі часи.
Вони були тут вічність. Їх знаходили на городах, коли копали вигрібні ями, коли зривали снаряди часів Другої світової війни.
Вони пережили всі ті часи про які ми тільки чули.
А тепер їх заховали за мішками з піском.
Як все приберуть – я поїду і обійму їх всі.
Мої Скіфські баби.
