​​Це знову сталося. Знову найкраще, що могло зі мною статися. | Катя. Вино. Кіно. Розмови

​​Це знову сталося. Знову найкраще, що могло зі мною статися.
Я на роздоріжжі, своєму черговому роздоріжжі. Попри війну, попри страх, попри розчарування. Я знову обираю.

Я серед купи інших ухвалених мною рішень я обрала саме цю книгу, саме для себе, саме на зараз.

Її хочеться описати як бабусин солодкий вишневий компот, а потім як тягучий густий червоний Мальбек.

Останні кілька десятків сторінок я думала, що кожне оповідання тут як напій. Як той самий компот, як чай, кава без цукру, якийсь підлітковий шмурдяк, шот з абсентом в нічному клубі, темне пиво в пабі та хороше сухе червоне вино.

А ще ця книга пахне річкою, вона огортає теплом серпневого вечора і травневим ранковим туманом.

Тут смішно, сумно, іноді дуже несправедливо.

Але остання фраза пришвидшила моє серцебиття.

Чудовий текст. Він про життя.

Але я точно читала його саме для цих кількох слів.

«Кладу телефон в кишеню. Розмови нічого не важать».
Сергій Осока «Три лини для Марії».