Коли пишу російською, то мене ловлять за надмірним ужитком скл | Кляті переклади

Коли пишу російською, то мене ловлять за надмірним ужитком складнопідрядних речень.

Російська часто вдається до активних дієприкметників (зокрема теперішнього часу). Я пишу: человек, что сделал мой день лучше, коли російськомовний скаже человек, сделавший мой день лучше. І це наслідок знаття двох мов.

Для перекладача це може бути проблемою — текст видаватиметься сухим і неприроднім. У тій же англійській просто неймовірна кількість дієприкметників (слів на -ing, наприклад). Адаптатор-машина наробить нам у перекладі купу складнопідрядних речень, витворивши штучний продукт. А все тому, що бездумно переносить одне в інше.

Такою штучністю оддає Казино Руаяль: книга, яку так давно придбав, але тільки нещодавно прочитав. Шкода, не виписував ці моменти, читаючи твір. Зараз їх важко знайти. Ймовірно, видавництво хотіло встигнути з книгами до прем'єри нового фільму про Бонда, але передали куті меду. Фільм досі не вийшов, але у книгарні повиходили романи із браком редакторської роботи. Як то кажуть в народі, поспішиш — людей насмішиш.

А ось інший приклад (дивіться, тільки якщо маєте вільних 20 хвилини). Автор так переграв у англомовні ігри, що вживає англіцизми замість простих українських слів: переміститись — помувитися, колода — дека, підготовка — сетап, ігролад — геймплей, дальня/ближня (атака) — міль/рендж, передзамовлення — преордер тощо... Але що тут удієш, якщо бачиш суто англійське? Так і говоритимеш. Дифузія мов на практиці.

Добре це чи погано — спитайте пуристів. Ми ж просто фіксуємо явище.

#ДумкаПро дифузію мов