Чому темпи економічного зростання ЄС та США нижчі, ніж в КНР? | Konkretyka
Чому темпи економічного зростання ЄС та США нижчі, ніж в КНР?
Оскільки я планую зробити серію постів про те, як зростають економіки, було б цікаво принаймні поверхнево зачепити цю тему (до того ж, про це питали читачі у чат-боті ).
Коли ми говоримо про зростання економіки в країнах на кшталт КНР чи Індії, мова завжди заходить про концепцію «перевага відсталості», або «ефект наздоганяючого». У своєму підручнику «Principles of Economics» професори Остер, Кейс та Фейр згадали трохи історію та саму концепцію (с. 657):
(...) Понад 50 років тому історик економіки Олександр Гершенкрон запропонував термін «переваги відсталості» для опису феномену, завдяки якому менш розвинені країни можуть зробити стрибок, запозичуючи технології у більш розвинених країн.
Суть такої концепції, якщо дуже спрощувати, зводиться до наступного: на початку такі країни мають примітивну економіку, але, залучаючи технології, вона починає ускладнюватися та зарахунок низької бази швидко зростати. Зокрема, населення КНР/Індії до стрибка значною мірою мешкало в сільській місцевості й, відповідно, займалося сільським-господарством - ледве не буквально копали огород, а надлишки продавали на ринку.
Одначе у міста прийшла промисловість (іноземні технології), тож робоча сила почала поступово мігрувати. В результаті цього в економіці почалося досить стрімке зростання продуктивності праці, тобто зростав випуск продукції на одного робітника. Разом з тим, з'являлися й нові промислові індустрії, зростав їхній попит, внутрішній ринок розширювався, відкривався експорт, а на додачу у робітників з'явилися доходи і під них відкривали нові бізнеси з сектору послуг (магазини, перукарні тощо). Економіка почала поступово ускладнюватись. Але все має ліміти - поки капітал і праця перетікають у більш продуктивні сектори економіки відносно менш продуктивних, а віддача для бізнесу значна (дохідність), цей потяг продовжує свій хід.
Втім, поступово потяг починає сповільнюватись. До слова, якщо відкрити дані по ВВП КНР, ми це і побачимо (2021 рік є винятком в силу відскоку після кризи 2020), хоча вони все одно значні. І ми розуміємо, що КНР може колись сягнути «технологічного кордону» (або «пастки середнього доходу»), коли купувати чи запозичувати нові технології вже неможливо, або, щоб їх впровадити, Вам треба підвищувати кваліфікацію робочої сили чи інституційного середовища (умов для бізнесу та захисту його прав). Тобто все приходить до нового етапу, де потрібні складні реформи.
На цьому етапі входу до клубу розвинених країн мало хто зумів перестрибнути сходинку, а тим, хто спромігся, як-то Сінгапур, Корея та Японія, значною мірою вдалося це зробити за рахунок симбіозу держави та бізнесу (промислова політика) і, звісно ж, зіграли свою роль зовнішні умови. До слова, у підручнику можна знайти згадку про всім нам відомого Аджемоглу (с. 658), який зазначив, що промислова політика може допомогти в переході, але ні в якому разі не є універсальним інструментом.
Висновок. Звісно, він буде дещо поверхневим, але західні економіки зростають повільніше, бо вони вже є надскладними і на їхньому рівні розвитку “низькі темпи” є все одно значними. Особливо, якщо ми порівнюємо темпи зростання в ХІХ чи XVIII столітті (розрахунки Медісона). Ба більше, навіть темпи у декілька відсотків дають подвоєння ВВП на душу населення на горизонті 35-40 років. До того ж, на цьому етапі розвитку країни очолюють технологічний прогрес, а не імпортують його (створюють у кооперації з усіма країнами). Тобто роль людського капіталу стає вирішальною. При цьому неможливо його просто “виростити”, бо це, знову таки, маса факторів: сильна освіта, сприятливе інституційне середовище, яке дозволить бізнесу без страху вкладати в довгострокові проєкти, тощо.
Саме «пастка середнього доходу» часто стає недосяжною сходинкою, але у випадку з Україною ми навіть її не сягнули. Тому підтримуйте демократичні інститути - це перший крок до економічного зростання. Чому? Розповім наступного разу.
