Військові традиції Росії. «Загороджувальні загони» батюшки цар | Konkretyka
Військові традиції Росії. «Загороджувальні загони» батюшки царя. Мобілізація у РФ.
Всі чули історії про загороджувальні загони, які формував СРСР у добу Другої світової війни. Втім, мало кому відомо, що це не винахід радянської системи, а модифікація ідеї, яку просувала ще царська армія. Cто років тому її розвинув генерал Брусилов і вже скоро її знову використовуватимуть в Росії. Джерелом, яке я наводжу, зокрема накази Брусилова та інших, є робота Михайла Лемке, який писав свої щоденники, перебуваючи у царській ставці, тому він мав доступ до багатьох цікавих матеріалів:
Пропоную почати з ознайомлення з наказом Брусилова від 5 червня 1915 року:
Сзади надо иметь особо надежных людей и пулеметы, чтобы, если понадобится, заставить идти вперед и слабодушных. Не следует задумываться перед поголовным расстрелом целых частей за попытку повернуть назад или, что еще хуже, сдаться противнику. Все, кто видит, что целая часть (рота или больше) сдается, должны открывать огонь по сдающимся и совершенно уничтожать их.
Джерело: Лемке. 250 дней в царской ставке. Часть ІІ. 2015. С. 203
Інші згадки про цей наказ є від 5 червня 1916 року містяться у книзі істориків «Подлинная история РСДРП-РКПб-ВКПб: без умолчаний и фальсификаций, краткий курс» (с. 264).
Існує ще один цікавий наказ, вже генерала Смірнова, про тих, хто здається в полон з довіреної йому 2ої армії, від 19 грудня 1914 року:
О сдавшихся в плен немедленно сообщать на родину, чтобы знали родные о позорном их поступке и чтобы выдача пособия семействам сдавшихся была бы немедленно прекращена. Приказываю также: всякому начальнику, усмотревшему сдачу наших войск, не ожидая никаких указаний, немедленно открывать по сдающимся огонь орудийный, пулеметный и ружейный.
Джерело: Лемке. 250 дней в царской ставке. Часть І. 2015. С. 279
А тепер згадайте ініціативи, які нещодавно ухвалила Дума, та свідчення, які надходять з фронту. Фактично, якщо прибрати з контексту дати та імена, ці накази цілком ймовірно можна буде знайти у ставці РФ. Простими словами, Росія не змінюється - вона такою була завжди.
Загалом практика загороджувальних загонів є армійським «інститутом», який передається в російській армії з покоління в покоління. Довговічне існування подібного «інституту», який суперечить будь-яким цивілізаційним нормам, спирається на банальну відсутність в самій Росії споконвіків верховенства права. Для прикладу, в СРСР існувала конституція, яка на папері говорила про права і свободи, а в реальності нею ніхто не керувався. Аналогічна історія і з Російською імперію, де нерівність представництва різних груп населення зберігалася й на виборах (виборча система 1907), було нормою вибіркове правосуддя тощо. Простими словами, росіянин чи малорос в СРСР/Імперії ніяких прав не мав і не має, отож наявність загородзагонів для нього є нормальним станом речей. Тут не варто дивуватися - у світі багато народів, норми яких нам не зрозуміти.
Втім, того, що Росія геть інша, не усвідомлюють наші політики, роздаючи інтерв'ю “харошим рускім”. І важко посперечатися з одним фактом: так, серед росіян є проєвропейські громадяни. Одначе їхні ідеї не поділяє сам російський народ. Ба більше, я вже казав - усі спроби демократизації провалилися саме через волю людей, які підтримували авторитарних лідерів. Навіть Тимчасовий уряд 1917 року був міцно зав'язаний на образі Керенського, через що його кликали Александром IV (іноді жартома, іноді ні). Простими словами, ніякими розмовами ніхто росіян не перевиховає і не переконає.
Висновок. Не варто сподіватися, що невмотивовані мобілізовані росіяни почнуть масово здаватись у полон. В першу чергу тому, що російська армія створить «колективну відповідальність» або інші форми колись чинних інститутів, аби здатися в полон було страшніше, ніж померти. В цьому напрямі за сторіччя свого існування дика імперія здобула чимало напрацювань, тому не варто очікувати засилля невмотивованих росіян, які кинуть зброю. Вони бояться власної системи більше за смерть.
