Рускіє мародерять поколіннями. Традиції російської армії. Гор | Konkretyka
Рускіє мародерять поколіннями. Традиції російської армії.
Гортаючи книгу відомого «російсько-українського» (якщо так можна сказати про його національність) історика ХІХ століття Костомарова – а саме його «Автобіографію» - я натрапив у ІІІ главі на чудове зізнання в тому, що рускіє мародерять поколіннями (події середина ХІХ ст):
«...несмотря на то я остановился в Корце, где обозрел развалины старого замка, — потом был в Остроге. Здесь я ходил в развалины иезуитского монастыря, сходил в двойное подземелье и видел там множество разбросанных скелетов; некоторые удивительно сохранили на себе кожу и засохшее тело. Квартировавшие в Остроге солдаты ходили в эти развалины и обдирали с мертвецов платье, отдавая его своим женам на одежду.»
Однак, далі варвари разом з Костомаровим зробили ще більший акт вандалізму:
«Вошедший туда прежде меня солдат отбивал одну могилу, замурованную в стене; по надписи видно было, что здесь была погребена г-жа Сосновская, умершая в 1633 году. Солдат отбил доску и вытащил гроб, открывавшийся с одной стороны как сундук: предо мною лежала особа средних лет в плотном шелковом платье вишневого цвета; не прошло трех минут, как образ ее изменился, рассыпался прахом — остался один скелет. Шелковое платье удивило меня чрезвычайною плотностию ткани: оно было по толстоте похоже на драп.»
Примітка: джерело історії мені підказав один з моїх дідусів, який керується простим правилом: “свого ворога треба знати”.
Якщо в минулій серії ми побачили те, що рускіє не цінують життя своїх та поневолених народів, то в цій ми дізнались, що епоха Вандалів не закінчилась. Виходить, що перемога римського (східна імперія) воєначальника Велізарія не була остаточною, і вандали якимось чином передали свої гени рускім. Так, саме явище мародерства було присутнім у багатьох арміях. Однак, вони всі просто сіріють на фоні сторічних військових традиції Росії, бо красти в кожній війні промисловими масштабами треба явно вміти.
На фоні цього, ще більш смішними виглядають публікації російських істориків минулого, або сьогодення, які захоплюються образом «імперії». Однак, як показали роботи економічних істориків Медісона та Байроха, ця імперія завжди була жебрацька.
Більше того, Росію важко назвати імперією в розумінні самого образу, який був сформований ще Римом, бо ніякого прогресу в собі Росія ніколи не несла. Вона не зводила якісну інфраструктуру (залізні дороги часто були схематозом), вона не володіла високим людським капіталом, вона завжди приходила своїми ордами в Європу, щоб красти та вбивати. Після чого створювати образ “освабадітєлєй” від нацизму чи Наполеона. Паралельно прославляючи свої злочини у ксенофобських солдатських піснях:
«Размятежная Варшава!
На тебя пришла расправа:
На что было бунтовать,
С русским Царем воевать?
(…)
Русский воин—господин:
Бьет поляков пять один»
Висновок: Безпідставний пафос, міфи, варварство, кровожерність – от що з себе представляє вся російська історія та військові традиції. І, на превеликий жаль, наші предки частково приймали в цьому участь (наслідки лінгвоциду та загалом зросійщення), тож наше очищення повинно прискоритись, бо нічого руского не повинно бути на українській землі.
А в кінці, для тих, хто ще вірить у “хороших рускіх”, я наведу цитату Салтикова-Щедріна, яка пояснить, що Росія не міняється сторіччями, і ніщо не вказує на те, що у ХХІ сторіччі буде інакше:
«Если я усну и проснусь через сто лет и меня спросят, что сейчас происходит в России, я отвечу: пьют и воруют»
P.S.: Автор захворів, тому дописував цей пост із температурою. Наступний пост вийде пізніше вже про Суворова, бо пообіцяв зробити сценарій для цікавого відео))
