Економіку КНР чекає велика криза? Що робити, якщо не хочетьс | Konkretyka
Економіку КНР чекає велика криза?
Що робити, якщо не хочеться впроваджувати інклюзивні політичні та економічні реформи? Багатьом «опозиціонерам» економічного мейнстріму здавалось, що на це питання існує відповідь - китайська модель.
Хоча емпіріка, зокрема публікація Аджемоглу та колег «Democracy Does Cause Growth», де було проаналізовано 175 країн, чітко вказує, що наближення системи до демократії призводить до більших темпів економічного зростання.
Однак, КНР досить динамічно розвивалася впродовж останніх 40 років, як їй це вдалося і звідки прийде економічна криза? Перед тим, як дати відповідь на це питання, варто звернути увагу, що темпи зростання економіки КНР падають. З одного боку зростати незкінчено швидкими темпами неможливо (хоча вони все ще значні 5%), а з іншого – це натяк, що можливо діюча система себе вичерпала.
У значній мірі зліт економіки КНР був забезпечений екстенсивним шляхом розвитку або «логікою» моделі Солоу. Тобто, Ви залучаєте у промисловість (більш продуктивну галузі економіки) більшу кількість робітників з сільського населення (менш продуктивна). Будуєте заводи: важка промисловість, машинобудування тощо.
*Продуктивність праці - кількість випущеної продукції за відрізок часу одним працівником.
Потім, нарощуєте інвестиції в інфраструктуру/будівництво, тим самим збільшуючи попит на метал, електроніку та робочу силу, забезпечуючи новозбудованим галузям збут їхньої продукції: прокат, машини, електроніка, тощо. У результаті чого попит на товари зростає, випуск заводів зростає, а разом з ним – інвестиції у розширення виробництва. Далі, повторюєте цей цикл. На всіх цих етапах держава є ключовим гравцем, координуючи економічних агентів. Інструментом, через який іде ця координація, часто виступає індикативний план або його елементи, про який я писав окрему статтю.
Однак, рано чи пізно, наступає той момент, коли держава, повинна відійти. Подібне ми бачили в Кореї, Японії, частково у Сінгапурі (хоча кількість великих державних компаній там досить велика - Temasek Holdings), але не бачимо в КНР. Провівши індустріалізацію комуністи зупинились, бо далі потрібно було проводити приватизацію та навіть демократизацію. Подібне не входило до планів еліт, бо поява незалежного підприємницького класу створила би і запит на політику. Тому КПК продовжувало гру з державним сектором. Так звані «м’які бюджетні обмеження» про які писав ще видатний економіст Януш Корнаі (критикував систему планування). Суть їх у тому, що відбувається деформація стимулів в результаті чого менш рентабельні проекти отримують фінансування чи кредитні гарантії від держави, бо ціль зростання кількісних показників, чи як в КНР - ВВП будь-якою ціною. В результаті чого у КНР з’явилися міста-примари та нікому не потрібні інфраструктурні об’єкти.
Наслідком такої політики стало зростання боргу КНР до 330% ВВП (корпоративний, державний та домогосподарства). Однак, якщо сам по собі борг не є небезпечним коли його якісно менеджать, то у випадку з КНР все куди складніше, головними боржниками є державні компанії, які й будували міста-примари. З урахуванням якості governence (державного управління) КНР, вони можуть отримати велику фінансову кризу. Частина симптомів проблем проявилася вже з борговою кризою компанії Evergrande (2021), але це лише вершина айбергу, бо доля сектору нерухомості (+суміжні сектори) займає 25%+ ВВП. Тому, в недалекому майбутньому ми можемо чекати на повторення прецеденту або на повноцінну кризу.
Зокрема, падіння в секторі нерухомості, провокує падіння попиту на металургію тощо. На додачу, місцеві бюджети, які продавали землю під будівництво, також матимуть проблеми. Однак, найбільша бомба знаходиться в банківському секторі, який і був головним кредитором економіки міст-примар. Тому, нова криза з високою вірогідністю може завітати до світової економіки з КНР.
Важлива примітка: Я розглянув лише одну сторону економіки КНР, яка через неправильні стимули деформувала її, продовження буде.
P.S.: Автор одужав, отож, завітайте до мого блогу і почитайте пости про Казковість Львова, цариць Боудіку та Олімпіаду і навіть вірші :)
