КНР бульбашка на ринку нерухомості. Іноземні інвестиції в КНР. | Konkretyka

КНР бульбашка на ринку нерухомості. Іноземні інвестиції в КНР. Петиція.

У минулому пості, коли я писав про проблеми в економіці КНР, я давав посилання на цікаву роботу, опубліковану в авторитетному NBER економіста Рогофа та колеги: «Peak China Housing».

Починають економісти з того, що малюють вельми невеселу картину в економіці КНР: «Нерухомість Китаю була двигуном сталого економічного зростання. У цій статті ми стверджуємо, що навіть до шоку, викликаного Covid-19, багаторічний житловий бум призвів до серйозної деформації цін та порушення попиту та пропозиції в регіонах». Себто, ті проблеми, які ми спостерігаємо в КНР, є наслідками не Covid-19, а більш глибоких процесів.
В одному з графіків (Figure 24.) вони показують долю нерухомості (+суміжні з нею сектори) в ВВП КНР, її розмір вже вищий за показники передкризової Іспанії, коли там сформувалась «бульбашка» на ринку нерухомості. Тоді у 2007 доля нерухомості та суміжних секторів в Іспанії сягала рівня 28% ВВП. Зараз в КНР доля цілих 29% (на 2018). Як контраргумент, можна згадати, що в КНР ще триває урбанізація, хоч і на фінальному етапі. Відповідно, міста ростуть, росте й нерухомість.

Я вже зазначав, що будівництво міст-примар чи великих непотрібних інфраструктурних об'єктів часто підтримується бюрократією КНР (особливо регіональної) задля вищих показників економічного зростання. Результати такої політики наводять економісти у своїй статті (Figure 9.), де вони показують, що середня кількість квадратних метрів житла на людину в КНР вже досягає рівня країн Великобританії, Франції і вище ніж в Іспанії. На додачу, на ринку велика кількість пустого житла. Ще минулого року на сторінках Financial Times зазначали, що в КНР порожнього житла стільки, що там можна розмістити все населення Великобританії. Економісти в свою чергу наводять і ще одні цікаві дані, зокрема те, що в Пекіні, Шанхаї, Шеньчжені потрібно витратити цілих 40 медіанних річних доходів для купівлі житла. У той же час у таких дорогих мегаполісах, як Лондон - 21, а в Нью-Йорку - 11. Тому, пояснити простими процесами урбанізації такий стан сектору нерухомості в КНР не вийде.

Ще з цікавих фактів про КНР. Варто звернути увагу на поведінку міжнародних інвесторів. Якщо виключити зі статистики іноземних інвестицій до КНР, Гонконг, то все стає зовсім невесело. До слова, сам Гонконг використовує кнр-івські компанії в стилі “туди і назад” (навіяла історія Хобіта), тож ми побачимо дуже цікаву картинку. Сам графік можна знайти на Bloomberg, і він говорить нам, що за останні 10 років інвестиції в КНР не зростають. Тобто, вони застряли на рівні 50 млрд. дол на рік. Причина такого, здавалося б, парадоксального результату – у тому, що для міжнародних компаній ключовою є якість інститутів в державі. Тобто, чи можна розраховувати на справедливий суд у випадку конфліктів. Також, наскільки високими є гарантії прав власності та економічної свободи. Умовно, побудував завод, а завтра партія вирішила, що його треба націоналізувати, погані умови для залучення ПІІ. Так, у новітній історії КНР прецедентів немає, але навіть якщо зараз нічого такого не відбувається, інструменти для таких дій зберігаються.

Ми тут знову стикаємось із важливістю інститутів та проблематик, про які писав Аджемоглу та Норт. Також можна ще й згадати “Парадокс Лукаса”, який пояснює, чому при всіх, здавалось би, перевагах КНР, там немає буму притоку іноземних інвестицій, хоча вони мають: вищу норму прибутків, дешеву робочу сила (до слова, ці переваги КНР вже втрачає), при нижчому рівні конкуренції, та дешевості факторів виробництва немає перетоку капіталу з багатих країн в бідні. Причина – якість інститутів: суди, свободи, захист права власності тощо. Тому проблеми КНР можуть бути куди більшими у майбутньому.

Петиція, яка варта уваги: Друзі з Останній Капіталіст та Ціна Держави створили петицію з закликом розпочати процес змін у форматі відносин між податковою та платниками податків. Тому – приєднуйтесь, підписуйте..