Переклад. Шейла Огілві та колега. Інститути та економічне зрос | Konkretyka
Переклад. Шейла Огілві та колега. Інститути та економічне зростання в історичній перспективі.
Сподіваюсь, що робота Огілві та колеги допоможе Вам з цікавістю провести не один вечір. На даний момент публікую 2 частини (3 лекції):
Шейла Огілві. Інститути та економічне зростання в історичній перспективі. Частина І.
Шейла Огілві. Інститути та економічне зростання в історичній перспективі. Частина ІІ.
Переклад зроблений завдяки Патронам, особлива подяка Брюсу Уэйну (зашифрований позивний ).
Одразу зазначу, що переклад не є офіційним і виконаний виключно в освітніх цілях. Сама стаття взята з відкритого джерела, а саме сайту Кембридзького університету. Вірю, що ні в кого зі сторін не буде претензій в силу добросовісного використання, якщо це можна так назвати.
Чому саме це дослідження? В першу чергу тому, що критикує і допомагає під іншим кутом подивитись вподобані нам всім роботи Дугласа Норта, Дарона Аджемоглу, Авнера Грейфа і багатьох інших, а також вона часто цитована. На мій погляд, це корисно, аби наші погляди не були закостенілими. Не всі висновки професорки Огілві та Крауса є однозначними та широко обговорюються в академічних колах. Однак, у вступі до своєї роботи вони чітко зазначають:
Жодна окрема стаття не може обговорити всі наслідки економічної історії в розрізі впливу інституцій на зростання, і ця стаття не ставить перед собою такої мети. Натомість ми виділимо вісім найважливіших уроків, чиї історичні дослідження можуть запропонувати економістам, що намагаються зрозуміти зв’язок між інституціями та зростанням.
Сама стаття важче читається тими, хто не звик до лексики академічних публікацій. І, звісно, вона буде трішки складніша за книги на кшталт “Чому нації занепадають?” Дарона Аджемоглу чи “Інститути та шлях до сучасної економіки. Уроки середньовічної торгівлі”. Авнера Грейфа. До речі, саме висновки з цих книжок часто критикують в дослідженні Огілві. Тому, терміни на кшталт “стилізовані факти” (себто закономірності, які доведені емпірично і є свого роду “законами”) можуть бути незрозумілими, але не лінуйтесь заглядати до гугла. На додачу, я буду публікувати пости по її дослідженню, які допоможуть краще засвоїти матеріал.
Про що дослідження. Вона розділена на “Лекції” в яких описана та чи інша проблема. Для прикладу в Лекції 2, як зазначає професорка: “розглядає історичні свідчення про європейські парламенти XVIII століття загалом та про Славетну революцію зокрема, та виявляє, що парламенти, які складаються переважно з власників багатства, історично мають дуже неоднозначну історію підтримки економічного зростання. Чи підтримував цей сильний парламент зростання на практиці, залежало від базових інституційних механізмів на нижчих рівнях політики та економіки, які впливали на те, як власники капіталу отримували багатство, як вони отримували парламентське представництво, і як парламент міг бути використаний для просування політики та інститутів, які сприяли, а не стримували зростання”.
Відповідно, в кожній такій лекції ми знайомимось детальніше не тільки з проблематикою, але й, повторюсь, з критикою всім нам відомих книг Аджемоглу, Норта чи Грейфа. Особливо вона пройшлась по ідеї, що інститути приватного порядку – коаліції, мережі, гільдії, громади, системи колективних санкцій, приватні судді, кріпосне право – успішно замінили інститути державного порядку, але, як виявилось, не все так однозначно з даними на які спирається той ж Авнер Грейф та інші.
P.S.: Наступні частини будуть опубліковані незабаром. Сподіваюсь, що вся стаття буде доступна читачам до кінця цього місяця. Об'єм статті немаленький - понад 100 сторінок. Також, у разі, якщо помітили помилку, пишіть в чат бот.
Конкретика | Patreon | Блог
