Приватні суди, які «риночок не зарішав». Інститути приватного | Konkretyka
Приватні суди, які «риночок не зарішав». Інститути приватного порядку.
Як я вже згадував, приклади інститутів приватного порядку (приватні суди, гільдійні союзи, інститути репутації тощо) часто використовуються для протиставлення інститутам державного порядку (суди, правові режими, бюрократія). Тому, в цьому пості я розгляну приклад Шампанських ярмарок з їхніми приватними судами, які були відомим прикладом в стилі «риночок все порішає».
Міф про приватні суди Шампані. Загалом, ярмаркам Шампані в нашій шкільній програмі історії майже не приділяється часу. Хоча саме цей регіон до анексії Францією був центром європейської торгівлі. Успіх Шампані пояснюють, як зазначає професорка Огілві, двома теоріями, але я зупинюсь лише на одній, яка повязувала його з приватними судами.
Принцип функціонування системи в Шампані був досить простий і чимось схожий на Магрібських купців. Зокрема, тут також був свого роду інститут репутації, який працював на купця, який дотримувався правил чесної гри. Перед укладанням угоди купець міг поцікавитись через приватного суддю даними про свого потенційного партнера: «Повідомляючи про репутаційний статус торговців на вимогу, приватні судді дозволяли купцям бойкотувати тих, хто раніше не виконував контракти. Приватні судді також накладали штрафи за неправомірну поведінку, які купці добровільно сплачували, оскільки несплата означала втрату всіх можливостей торгувати на Шампанських ярмарках в майбутньому. Інституційні механізми, що поєднували в собі приватних суддів та репутацію окремих купців, створювали стимули для всіх торговців виконувати договірні зобов’язання, навіть попри те, що державний примус був відсутній, а повторні контакти між торговельними партнерами були рідкістю.»
Однак, в реальності, як і з Магрібськими купцями, вся красива теорія руйнується об якість даних. Зокрема, при детальному дослідженні історики економіки не знаходять підтверджень в існуванні приватних судів, а лише інститути публічного порядку, себто державні суди: «Одним із компонентів цих правових інститутів державного порядку був спеціальний ярмарковий суд, який діяв протягом усього ярмарку. Ярмаркові старости, які вирішували справи в цьому суді, були князівськими чиновниками, а не приватними суддями. Але існувало також кілька інших рівнів князівської системи правосуддя, які іноземні купці використовували для забезпечення виконання своїх комерційних контрактів: вищий трибунал графа Шампані як князя, суди графських приставів та суди окружних провізорів (перелік досліджень). Крім того, у містах, де проводилися ярмарки, діяли власні муніципальні суди, що також приваблювало міжнародних купців. Місцеві абатства також мали право керувати судами на ярмарках, та іноземні купці активно користувалися цими абатськими судами (Bautier, 1953; Terrasse, 2005). Юрисдикція різних судових трибуналів, які гарантували права власності та виконання контрактів на Шампанських ярмарках, походила не від купців, які використовували ярмарки, а від органів державної влади, оскільки навіть муніципальні та абатські суди діяли в рамках делегованої юрисдикції, наданої правителями Шампані. Крім того, в жодному зі збережених документів, що стосуються Шампанських ярмарків, немає свідчень того, що якийсь із цих трибуналів застосовував приватний, створений купцями, кодекс права»
Від себе зазначу, що є багато інститутів, які вирішують спори між сторонами поза інститутами державного порядку. Приклад Шампані просто занадто популярний і, як ми бачимо, хибний. Тим не менш, приватні способи вирішення спорів існують через третейські суди (є ще єврейська община, але там в основі релігійний інститут). Вони здатні сильно розвантажити судову систему і, більше того, навіть покращити якість рішень.
В кінці хочеться зазначити, що реформа інститутів публічного порядку є вкрай важливими для успіху України, тому підтримуйте судову реформу та вцілому очищення політичних інститутів від людей, які не мають громадянських чеснот.
Конкретика | КупитиАвторуКаву | Блог
