Сильний парламент не стимулює економічне зростання? Продовжує | Konkretyka
Сильний парламент не стимулює економічне зростання?
Продовжуємо читати дослідження Кембріджської професорки Шейли Огілві та колеги. В цій частині мова піде про ще один стилізований факт, який, в сукупності з іншими, повʼязується з економічним зростанням країн Європи. Мова піде про наявність сильного парламенту. Одразу зазначу, що критика цього факту з боку професорки стосується економічної історії та необхідності введення додаткової класифікації для політичних інститутів (парламенту). Себто, не просто наявність сильного парламенту призводить до економічного зростання, а ще ряду інших додаткових умов, які сприяють його ефективності.
Ідея, що сильні парламенти сприяють економічному зростанню загалом походить від Норта та Вайнгаста (до цього аргументу приєднується й Аджемоглу та Робінсон). Вони таким чином пояснювали, що завдяки Славній революції 1688 року, яка заклала основи сильного парламенту в Англії були закріплені інклюзивні економічні інститути (захист прав власності, вільна конкуренція тощо). На додачу, до парламенту обиралися «власники багатства», які в свою чергу мали різні погляди на ті чи інші питання, що ускладнювало використання влади в інтересах певних груп впливу (рентовики). Таким чином політична боротьба та конкуренція давала кращої якості рішення.
Однак, професорка звертає нашу увагу на недосконалу теорію цього стилізованого факту:
«Теоретична проблема полягає в тому, що немає підстав вважати, що власники багатства, як-то великі землевласники, купці чи промисловці, обов’язково прагнутимуть до провадження політики та створення інститутів, які будуть корисними для зростання всієї економіки. Натомість вони можуть прагнути створити політику та інституції, які вигідні їм самим, незалежно від того, чи шкодять вони економічному зростанню. Емпірична проблема полягає в тому, що історичні дані, взяті з ширшої вибірки економік, у кращому випадку неоднозначно підтверджують ідею про те, що контроль над правителями з боку парламентів, навіть коли ці парламенти представляли власників багатства, забезпечував створення сприятливих гарантій прав власності, придушував пошук вищої ренти або сприяв успішному економічному зростанню».
При емпіричній перевірці історики економіки зазначили, що наявність сильного парламенту не призводила до стійкого економічного зростання в таких країнах: Голландська республіка, Річ Посполита, та дуже цікавий приклад Королівства Вюртенберг (німецькі землі):
«Вплив парламенту Вюртембергу на корону та виконавчу владу був настільки загальновизнаним, що Чарльз Джеймс Фокс зауважив, що в Європі існувало лише дві конституції – британська та вюртемберзька (Anon. 1818, с. 340). У Вюртемберзі також не було корінного землевласницького дворянства, тому його парламент майже повністю складався з представників буржуазії, великих бізнесменів – активних торговців та промисловців, обраних громадами приблизно 60 адміністративних районів з-поміж своїх громадян (Vann, 1984; Ogilvie, 1997, 1999). Таким чином, Вюртемберг був державою із сильним парламентом, що представляв буржуазних власників капіталу, які походили переважно з промислових та комерційних кіл, і ці парламентські представники мали надзвичайно сильний вплив на державну економічну політику (Vann, 1984).»
Приклади країн, які мали «сильний парламент», але зазнали невдачі, я розгляну в наступних постах (вже завтра). В кінці тижня запланована публікація наступної частини перекладу роботи професорки Огілві та колеги. Також, цього місяця обіцяю кілька цікавих постів про мігрантів, наслідки русифікації та структуру експорту. На жаль, в силу обставин, я іноді пропадаю, але не турбуйтесь Конкретика продовжить ділитись цікавими матеріалами.
Конкретика | КупитиАвторуКаву | Блог
