Індикативне планування в Кореї - вплив СРСР? Перед фіналом іс | Konkretyka

Індикативне планування в Кореї - вплив СРСР?

Перед фіналом історії Пака Чон Хі, я опублікую пости з певним вступом до теми, яку більш детально розглянемо у самій статті.

Індикативне планування - невже "рука СРСР"? З цього приводу є різні думки: з одного боку, ідейна складова дійсно наче походила від радянських практик, з іншого - директивне планування (СРСР) та індикативне (Корея, Японія та Франція) засновані на різних принципах.
Зокрема, індикативне планування носить «рекомендаційний» характер, хоча, по суті, це своєрідний консенсус-план розвитку між державою та бізнесом. Виділяються певні макроекономічні параметри, яких досягатимуть, та формуються інвестиційні плани бізнесу. Нагадаю, що Пак Чон Хі часто винагороджував компанії дешевими кредитами, дотаціями чи іншими заохоченнями, якщо вони чітко виконували поставлені планові завдання. Більш детально це розглянемо в наступному пості та в самій статті.
Зараз, щоб закрити питання радянського впливу, розглянемо факти, коли такий дійсно мав місце. Зокрема, візьмемо роботу, яка зафіксувала вплив на робоче законодавство в Европі, та на дії самого Джона Мейнарда Кейнса.
Почнемо з дослідження, яке оцінює вплив подій 1917 року в Росії на Норвегію, зокрема, М. Берглі Расмуссен та К. Генрік Кнутсен у роботі «Reforming to Survive: The Bolshevik Origins of Social Policies» дійшли таких висновків:

Докази на підтримку нашого аргументу ясні і надійні; страх революції скорочує робочий час, а також розширює охоплення програм соціальних трансфертів [1].

І далі:

За відсутності революційних загроз соціальна політика, швидше за все, застрягла на шляху, де робочий час не регулювався. (…) Більшовицька революція з супутнім підйомом комуністичних партій була головною підривної силою. За таких умов соціал-демократи-реформісти також могли домогтися поступок, використовуючи загрозу революціонерів як інструмент торгу з наявними елітами. [2].

Отож, науковці визнають той факт, що страх перед комуністичною революцією змусив піти на значні поступки уряди Європи. Тобто існування СРСР та його підтримка комуністичних рухів дійсно впливали на соціальну політику Європи. Однак, як ми знаємо з історії «азійських тигрів», цей вплив реально діяв лише на демократичні режими.
Хоч СРСР і вплинув на фундаментальні роботи багатьох відомих економістів, все-таки цей вплив полягав у страху революції. Проте у випадку з роботами Джона Мейнарда Кейнса ми точно можемо сказати про запозичення певної методології - втручання держави в економіку як мінімум його надихнуло (відвідував СРСР).
Цікаво, що сам Кейнс опублікував свого часу статтю «Short View on Russia», де розмірковував над ефективністю державного втручання в економіку. А також намагався дати свою оцінку економічному стану в СРСР і в якомусь сенсі симпатизував системі.
Однак, даремно лібертаріанські рухи звинувачують Кейнса у прорадянських поглядах, бо Мішель де Фрей у своїй фундаментальній роботі «Історія макроекономіки» пояснив ставлення Кейнса до радянської моделі, точніше його мотивацію:

«В 1930-ті роки потужний економічний стрибок в Росії створював реальну можливість для партій, які тяжіли до ідей комунізму, забезпечити собі перемогу на виборах (або захопити владу менш традиційним способом) (…) Простими словами, капіталізм опинився в небезпеці як з економічної, так і з політичної точки зору, і Кейнс розумів, що для виживання необхідно зробити важливі зміни» [3].

Підіб'ємо підсумок. Радянська модель дійсно впливала на соціальне законодавство в Європі та на погляди видатних економістів. Але втручання держави в економіку чи індикативне планування були радше відповіддю на виклики, які стояли перед капіталістичним світом, ніж запозиченням радянських методів. Саме тому, військова хунта Кореї з перших днів казала, що їм необхідний не Держплан, а підприємці, які за «бонуси» будуть готові інвестувати в Корею.

Джерела:
1. 2. M. Bergli Rasmussen. C. Henrik Knutsen. Reforming to Survive: The Bolshevik Origins of Social Policies. P. 33-34
3. Мишель де Фрей. История макроэкономики. От Кейнса к Лукасу и до современности. С. 4.