СРСР не дає “атланту” розправити плечі? Минуло вже 30 років, | Konkretyka

СРСР не дає “атланту” розправити плечі?

Минуло вже 30 років, а радянська економіка якимось дивом не полишає в спокої ні правих, ні лівих. Хтось казковим чином її возвеличує, а хтось її критикує не методологічно, а приправляючи пустими образами.
Академічна наука переповнена роботами, які намагаються оцінити як виключно статистичний бік проблеми, так і інституціональний. В минулому пості я вже зазначав:

Дискусії навколо цифр зростання ВВП СРСР безмежно багато. Є роботи Г.І. Ханіна, який критикував ЦРУ, називаючи їхні оцінки ВВП завищеними; є на це відповідь С.C. Дзарасова. А також робота М.В. Славкіної, яка звертає увагу на недооцінення Ханіним ряду факторів. Відповідь Г.І. Ханіна на критику і таке інше.

Ханін, Г. І. (2003). "Динамика экономического роста СССР" (1991).
Славкіна, М. В. "Сравнительный анализ динамики развития народного хозяйства СССР в 1950-1980-х гг."
Гурієв, С. М. (2013) (трохи інша тема). "Was Stalin Necessary for Russia's Economic Development?"

І це я ще не звертаю уваги на роботи Медісона та цілої низки західних економістів.
В першу чергу, ми маємо достатньо даних про сектор «послуг» та загалом галузь споживчих товарів, точніше відсутність їхніх різновидів. Причина, чому в СРСР була лише «одна версія пломбіру», полягає в негнучкій командній бюрократичній системі, а не тупості народів, які в ньому мешкали.
Існує робота працівника Держплану пана Юня «Планирование. Уроки истории и перспективы», де чітко прослідковані структура створення плану та його реалізація. Простими словами, система, де всі ресурси контрольовані бюрократією, а самі виробники позбавлені ініціативи, може виробляти лише одну версію пломбіру та 4 різних торти замість сотень. Те саме стосується й інновацій в секторі послуг чи споживчих товарів.
Єдине, де в СРСР творились інновації, це індустрії, які брали участь у реальній конкуренції, а саме — космос та суміжні йому індустрії та ВПК. Там, де СРСР потрапляв у конкурентну сферу, його «компанії» (КБ) були вимушені шукати інноваційні рішення. Одним з цікавих прикладів є поразка в перегонах за політ на місяць. В статті про українського конструктора Корольова я зазначав, що навіть американці припускають, що сам геній знав, що на Місяць СРСР не потрапить, тому тягнув час, позаяк проєктував ракету для міжпланетних перельотів.
Стаття тут: https://konkretyka.net/ukraine/ukrayinska-elektronika-velyki-osobystosti.html
Що ж сталось після поразки? Радянські конструктори вигадали роботів, які вперше в історії людства керувалися дистанційно — з Землі на Місяці, що допомогло здобути зразки місячного ґрунту. Програма ця називалась «Луноход». І я навіть не буду згадувати про інші досягнення, де брали участь українські громадяни: ЕОМ у Києві, Станція «Мир», «Буран», система протиракетної оборони та багато іншого.

І замість того, щоб здійняти прапор конкуренції, бо навіть СРСР вона стимулювала, ми бачимо мемчики про Нінтендо та Електроніку...

Висновок. Радянська економіка не була створена для задоволення потреб своїх громадян — це факт, але вона і не могла бути іншою. Однак це не означає, що треба мішати з брудом імена великих конструкторів та людей, які в ті часи на рівних змагались у світовій космічній чи військовій індустрії.
Для України історія в СРСР — це не просто визначна роль в імперії, але й отримання величезних преференцій у вигляді найбільшої території в Європі та 50+ млн громадян тощо.
Саме тому можна вважати 9 травня 1945 року не лише перемогою для 7 млн. українських солдат у складі Червоної Армії (8 травня у складі армій Союзників), але й початком фіксації наших історичних кордонів, а саме — повернення Закарпаття та згодом приєднання Криму (нагадаю, банальний факт - Україна правонаступниця УРСР).
Брудних історій про режим СРСР вистачає, але це не означає, що всі сторінки були чорними. Проблеми України сьогодні ніяк не повязані з СРСР, ми чомусь обожнюємо дивитись у минуле, немов навмисно забуваючи, що нас залишилось вже не 52 млн і ми втратили ядерну зброю — єдину реальну гарантію суверенітету…