Постанова від 15 січня 2021 року у справі № 914/1939/20 Верхов | Правові позиції Верховного суду

Постанова від 15 січня 2021 року у справі № 914/1939/20 Верховного Суду

У серпні 2020 року юридична особа (позивач) звернулась до суду з позовом до юридичної особи (відповідача) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом щодо стягнення з позивача на користь відповідача необхідної суми коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що нотаріус, при вчиненні виконавчого напису, порушив порядок вчинення нотаріальних дій, а також – статтю 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», оскільки він не є векселедавцем. Варто зазначити, що позивач одночасно подав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити стягнення, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса, адже було відкрито виконавче провадження про стягнення боргу та накладено арешт на майно і кошти позивача.

Висновки Верховного Суду

В ході вирішення справи, було доведено, що позивач не має грошових зобов`язань перед відповідачем, адже він не є векселедавцем вказаного векселю. Проте нотаріус вказаного не врахув і не перевірив документи щодо наявності реального боргу, тому протиправно здійснив виконавчий напис про стягнення заборгованості за простим векселем. Таким чином, було відкрито виконавче провадження, внаслідок якого позивач опинився під загрозою протиправного позбавлення права власності на майно.

Відтак, Верховний Суд погоджується з тим, що потрібно застосувати заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, на підставі виконавчого напису нотаріусу, та встановлення заборони на здійснення виконавчих дій, адже це є ефективним способом, який захистить права та інтереси позивача й, водночас, не завдасть шкоди та збитків відповідачу, а лише відстрочить, на період розгляду судової справи, проведення виконавчих дій.