ЗОЛОТИЙ ВІК ГЕПАТОЛОГІЇ
Спокійний інтелігентний чоловік. Вік – трохи за 60. Ввічливий, цікавий, сором’язливий. Питає, що краще попити для печінки. Просте питання, але явно не простий підтекст. Дивлюсь в очі – трохи жовтуваті, майже непомітно. Шкіра якась пастозно-бліда, але не жовта, нормальна. Весь вигляд каже про якусь невимовну втому та розчарування. Розпитую, що сталось…
Розповідь не хитра. Важка травма. Перелили кров. Потім, через багато років, щось десь перевіряли, як хотів донором стати – відмовили. Докладно не пояснили. Сказали, що печінка хвора. Порекомендували дообстежитись. Робота, діти, хлопоти-турботи… Пролетіло ще кілька років. А потім стало щось не так. Звернувся вже до лікаря. Сказали гепатит. І назвали суму для лікування. Чолов’яга зважив все і вирішив… просто періодично десь щось пити для печінки. Особливо, коли припече. Так пройшло ще кілька років...
