2022-02-15 20:43:01
Абсолютно не важливо для націоналіста, піде Росіянія в наступ завтра, за місяць чи за 5 років.
Очевидно, що ризик ескалації в тривалому часовому проміжку є і він дуже великий. Отже, найсвідоміша частина країни (якою вважають себе націоналісти) має бути до цього готова. "Самурай має носити меч завжди, навіть якщо він знадобиться йому один раз за життя".
Саме тому, для мене і моїх друзів, істерика про завтрашнє вторгнення нічого не поміняла в житті. В той час як овочі почали збирати валізи, ходити на вишколи і озброюватись, ми не почали. Бо робили це все з 2014-го. А більшість з нас, і до того. Адже про війну з РФ націоналісти казали з 1991-го року.
Але раптове усвідомлення широкими масами, що умовний Харків можуть захопити вже завтра (а не кооолись там) наглядно дає відповідь на ключове питання. Всі ці роки купа народу заявляла: навіщо нам той Донецьк, там живе сама вата, галицькі арії не мають гинути за невдячних східних унтерменшів, Донбас це тягар, що не дає Україні рухатись вперед, тому треба відокремитись від нього стіною. Цю інфантильну думку тепер навіть спростовувати не варто - життя зробило це за нас. Якщо завтра орда перейде кордон і за тиждень візьме Харків - що тоді? Виходить там теж лиш сама вата, тому хай забирають? Бог з тим Харковом. За Одесу навіть не питатиму. Але якщо (гіпотетично) матеріалізуються вологі мрії гіркіних про повернення Києва, матері міст руських, в "рідне лоно" - від нього теж муром відділятись? А якщо уруси візьмуть Львів (звісно ж, щоб віддати полякам - "путінським маріонеткам" ), то Україна вільно рухатиметься в світле майбутнє, не обтяжена тягарем ватних регіонів "що самі вибрали свою долю"... зі столицею в Чопі?
Хто вирішує де "вата", а де не вата? Де межа до якої маєм "відгороджуватись стіною", а
після якої стояти насмерть?
До 2014 столицею українського націоналізму вважався Львів. А Днєпропєтровск мало відрізнявся електорально від Луганська. Але коли грянула буря, січеславців на захист Батьківщини стало більше, чим львів'ян.
Тож не нам судити і не фейсбучним геополітикам. По-перше, бо не маєм права. А по-друге, бо можемо помилитись.
На чимдальших підступах зупинимо ворога, тим краще. Українці не дали опору в Криму, тому вороги прийшли на Донбас. Там їм дали відсіч, тому вони не прийшли в Одесу. Як би широкі верстви населення тоді б прийняли мантру про "тягарі", то російська б армія йшла по нашій землі, як гарячий ніж по маслу.
Тому ми стоїмо на Донбасі. Тому ми відстоїмо Харків. Щоб завтра повернути Ранкову Зорю (найсхідніший НП України). І хто знає, можливо щоб після завтра визволити Кубань.
153 viewsedited 17:43