Літопис Червоної калини ч.7 липень 1939
Уривок статті Перші роковини смерти вожда У.Г.А.
Пунктуація та стилістика збережені.
«Це вже рік минув, як на сумну вістку, «Ґенерал Тарновський помер!» з цілого краю зїзджались, сходились багатотисячні маси народу. Зїжджались колишні старшини, вояки, щоби випровадити на вічний спочинок свого дорогого й не забутого вожда.
…В р. 1919 диктатор Петрушевич іменував Тарнавського генералом та начальним вождем У.Г.А.
Ґенерал Тарнавський по безвиглядних боях у Галичині переводить свою армію за Збруч, в переможнім поході йде на Київ, разом з Українською Наддніпрянською Армією здобуває столицю України. В Києві Начального Вожда У.Г.А. витають радісними піснями і квітами. Це був найщасливіший день Його життя…»
Портрет кисти арт.І. Кейвана
Генерал Мирон Тарнавський
