2021-11-14 15:59:34
Давайте поговоримо про те, про що я вже роки два хотіла написати. Це буде об’ємна, цікава та важлива тема з психотерапії –
теорія прив’язаності.
Не буду вам розповідати її як в підручниках. Вибачайте. Розповім на свій хлопський розум.
І так
Теорія прив’язаності досліджує, як в зрілому віці у нас формується прив’язаність. Зокрема, романтична.
Оф корс, за замовчуванням ця штука формується у нас в дитинстві. Бо перші об’єкти прив’язаності – батьки. Для хорошого соціально-емоційного розвитку, дитина має розвивати відносини, як мінімум, з одним значущим дорослим. Це може бути родич або просто важливий для дитини дорослий.
І от питання – якою була ця прив’язаність? Це не про те, щоб злитись на когось, чи обезцінювати зроблене для нас. Батьки давали нам краще, що могли. Але при цьому іноді втомлювались, забігались, щось забували. Вони люди.
А яким повинен бути надійний суб’єкт прив’язаності? Надійним. В даному випадку мається на увазі «чуйним». Якщо такий дорослий є, то він служить дитині такою собі «надійною базою» для дослідження відносин між людьми.
Вікіпедія так каже: «Надійна прив’язаність – це такий тип прив’язаності, коли дитина відчуває, що може покластися на значущих дорослих у задоволеннї своїх потреб у близькості, емоційній підтримці та захисті».
Поїхали далі
Які є типи прив’язаності крім надійної?
Типи прив’язаності у дітей поки упустимо. Перейдемо до прив’язаності в дорослому віці.
Виділяють 4 типи прив’язаності:
1. Надійна.
2. Амбівалентна.
3. Уникаюча.
4. Тривожно-уникаюча.
Найпростіший спосіб пояснити різницю між ними і поведінку людини з певним типом прив’язаності – подивитись на сприйняття себе та парнера з позиції «ок/не ок».
Надійна прив’язаність – це коли «як ок, і партнер ок»В такому випадку формуються довірливі стосунки, людина може входити в помірний рівень співзалежності (наприклад, на етапі квіткового періоду), відчувати власні кордони та балансувати. При такій прив’язаності люди більш задоволені романтичними стосунками, а самі відносини відчуваються як надійні та безпечні.
Амбівалентна прив’язаність – це коли «я не ок, партнер ок»Через низьку самооцінку, людині з таким типом прив’язаності потрібно, щоб партнер доводив свої почуття. Також характерні ревнощі та сильне прагнення до зближення.
Особисто я бачу це як заход в співзалежність. Особливо якщо врахувати трикутник Карпмана та роль жертви.
Уникаюча – це коли «я ок, партнер не ок»
Таке може бути у людей тоталі незалежних від інших. Через високу самооцінку та низьку оцінку партнера, людина поводитиме себе егоцентрично, уникатиме щирості та емоційної близькості.
На мій хлопський розум, це захід в аб’юзивні стосунки. Не круто.
Тривожно-уникаюча – це коли «я не ок, партнер не ок»Така прив’язаність трапляється у людей, які постраждали від фізичного чи сексуального насилля. Тут низька оцінка партнера доповнюється установкою «я не гідний кохання». Навіть бажаючи близькості, такій людині буде складно бути щирим. люблячим і довіряти партнеру. Зауважу, що тут уникнення близькості – наслідок страху та використовується як спосіб захистити себе.
Що з цим всім робити?Перше, що потрібно пам’ятати –
ми можемо змінити характерний нам тип прив’язаності. Те, що засвоєно в дитинстві – це не назавжди. Ми можемо на це впливати. Це складно, і я раджу займатись цим в супроводі професійного психотерапевта, але по собі скажу, що це абсолютно досяжна ціль.
Друге, теорія прив’язаності ще раз доказує, що
в центрі будь-якої взаємодії зі світом є наше «Я». Не батьки, не друзі і не партнер.
Якість наших стосунків з близькими перш за все залежить від того, як ми ставимось до себе. Тому кращий спосіб покращити відносини зі світом – приділити собі час, попіклуватись, похвалити, дослухатись до бажань.
Якщо вам хочеться знайти людину, стосунки з якими будуть приємними, надійними і безпечними, то вчиняйте з собою так, як би хотіли, щоб діяв найдійний суб‘єкт прив’язаності.
Дозволяйте собі переживати різні емоції, дозволяйте собі відпочинок, пам’ятайте цілі, слабкості та бажання.
460 views12:59
М
