>140 символів

2022-02-28 15:37:08 Вітаю! Ми, бюро мовних перекладів “Lingvo Team” із міста Харків.

Якщо Вам, чи Вашим рідним потрібно перекласти документи на іноземні мови для перетину кордону, отримання статусу біженців у інозмних крїнах - звертайтесь!
В такий нелегкий час ми робимо переклади за власний кошт.
Переклади документів робимо для дітей, жінок усіх вікових груп та чоловіків до 18 та від 60 років!
Пишіть нам на сторінки інстаграму в приватні повідомлення: @lingvoteam_bp
@yeromin71
@yeromina_alisa
Чи на номер у вайбер та телеграм:
+38 066 71 000 71
Слава Україні!
Героям слава!
Смерть ворогам! Відкрити / Коментувати

2022-02-21 22:45:08 Привіт, ми з важливим проханням.

Угрупування російської армії продовжує стояти на кордоні України в повній бойовій готовності і ситуація загострюється.

Наша місія — дати базову інформацію якумога більший кількості українців.

За дві доби інформацію прочитало 23 тисячі людей. І ми дуже вдячні за усі ваші правки та уточнення!

Те чим ви можете допомогти зараз — розшерити цей чат — бот для всіх, кому він може бути цінним. Щоб максимальна кількість людей була підготовлена до будь-якого розвитку подій.

Для цого відправте посилання нижче своїм друзям та в чати, на які ви підписані.

Зберігаємо спокій та будьмо готовими!
https://t.me/Hotovyi_do_vsioho_bot Відкрити / Коментувати

2022-02-21 22:45:08 Раджу усім цього бота. Відкрити / Коментувати

2022-01-26 11:47:31 Ще тиждень тому я взагалі не панікувала.
Потім я подивилася на Netflix новий "Munich - The Edge of War" і таки почала хвилюватися.
Вчора флешмоб з рамочками у фб здався мені чимось максимально наївним.
Сьогодні я подумала, що якщо залишуся останньою людиною без такої рамочки, то мене запишуть у сепари. Встановила. Почала хвилюватися ще більше.
Зібрала тривожний наплічничок. Дуже заспокоює. Тепер я у разі чого вибіжу з хати у невідомому напрямку за три хвилини.

Зберіть і ви, реально заспокоює. Ось брошура, як діяти і що збирати. Відкрити / Коментувати

2021-10-13 13:51:50 У соцмережах несеться обговорення історії про те, як розробниця не може отримати нормальний офер після декрету, бо вона власне жінка і мати. Історія з хепі ендом, але показова і неприємна.

У соцмережах починають обговорювати, що жінці-матері навпаки, треба платити більше, ніж незаміжнім, бо їй треба няню і таке інше. Є кейси, що зараз сімейним чоловікам легше випросити вищу зарплату, бо вони ж годівники родини. А я вважаю, що просто нікого не має хвилювати, ти мати чи не мати, заміжня чи незаміжня. Це не повинно впливати ані на зарплату, ані на рішення про найм. Це те, що не обов'язково розповідати на роботі взагалі.

Ми у Happy Monday свого часу підготували чеклист з попередження дискримінації під час рекрутингу. Якщо ви досі його не бачили, але маєте відношення до відбору людей в команду, то дуже раджу ознайомитися і надіслати усім зацікавленим.

P.S. Щаслива працювати у компанії, де на інтерв'ю не ставили жодних особистих питань, а галочку про те, чи є в мене діти, треба залишити в робочій системі вже після оферу, щоб їм надсилали подарунки від компанії. Відкрити / Коментувати

2021-08-02 17:34:03 ​​Цими вихідними не стало моєї бабусі Світлани. Останньої з моїх дідусів-бабусь.

Вона була дуже тендітною, яскравою жінкою з дзвінким сміхом та вогником в очах. Її легко було розсмішити, а привід поплакати вона вміла знайти сама.

Вона завжди готувала як на весілля. Коли встигала — для мене загадка, як і усі її рецепти. Я назавжди запам'ятаю її сирники — величезні, помаранчеві, посипані цукром зверху. Смакували як гарячими, так і холодними. Зовсім не схожі на будь-які інші сирники, які мені траплялися. А ще були бабка, фарширована риба, відбивні... Завдяки бабусі у дитинстві я знала смак чорної ікри, обожнювала бутерброди з нею і крутила носом при вигляді ікри червоної. Звісно, тепер я люблю червону, а чорну лише ностальгійно пригадую.

Вона називала мене «Аннушка» та «Анька» ( і так мало хто звав, крім неї). А в гарному застільному гуморі співала мені: «Гандзя цяця, Гандзя киця, Гандзя славна молодиця» (і в цей момент я завжди готова була провалитися крізь землю, бо такий варіант імені не сприймаю категорично. Але їй було можна).

Коли я була худа, вона називала мене дримбою. Але, справедливості заради, останні роки, коли моя вага перевалила за 50 кг, то вже захоплювалася моєю стрункістю, а не шеймила.

Ще однією її коронною фразою було: «Ты почему не ешь? Я обижусь!». І не було жодних сумнівів, що образиться. У питанні того, щоб нагодувати усіх гостей до стану, коли дихати неможливо, вона була дуже рішуча.

Але попри такий тиск в питаннях їжі, моя бабуся жодного разу не поставила мені питання: «Коли вже заміж?», поки я була незаміжня (а не всім онукам щастить уникати таких питань до 26 років), і так само жодного разу не спитала про правнуків (навіть коли мені виповнилося 30).

Ми бачилися востаннє місяць тому на тій самій дачі, де її не стане. Вона була того дня такою самою непосидючою та активною, як і все своє життя. Коли ми прощалися, розчулено заплакала, сказала, що дуже мене любить, і попросила приїжджати частіше. Мені шкода, що цю обіцянку я вже не виконаю. Я рада, що вона пішла швидко та спокійно, без цього безпомічного періоду в очікуванні смерті.

Завтра буде похорон. Я не вірю в життя після смерті, але якщо воно існує, то нехай вона зустрінеться там з моїм дідусем — справжнім ідеалом чоловіка, який здхумував з неї пилинки, поки його самого не розбив інсульт. Тоді вони помінялися місцями, і тепер вже бабуся доглядала його. У мене в сімейній історії немає іншого прикладу щасливого подружжя, крім них.

Під час нашої останньої зустрічі ми сфотографувалися. І тепер я розумію, як важливо робити сімейні фото. Усі старі з нею лишилися в Одесі. Але останнє є. Відкрити / Коментувати

2021-05-24 12:24:11 З України до Чорногорії на авто: день 3, фінальний
⠀
Я вже другий тиждень у Греції, тому час закінчити історію про подорож до Чорногорії (все одно ви їх не читаєте).
⠀
Переночувавши у Белграді, зранку ми виїхали у Чорногорію. І ця частина дороги виявилася довшою, ніж ми очікували. У дорозі з Белграду до Котору (ми їхали саме туди) головне — зважати не на кількість кілометрів, бо вони введуть вас в оману, а на орієнтовний час прибуття згідно навігатору (і ще додати до нього кілька годин на кордоні). Їхати будете 50-60 км/год по серпантину + черги на кордоні. Дороги якісні, серби і чорногорці прорили фантастичні тунелі просто в горах + зараз будують автобан, але поки він не готовий. Але звивисті, вивертати руль будете до болю в руках.
Ми виїхали з Белграду о 10 ранку (пізно, визнаємо), і приїхали в Котор після 22-ї. На кордоні нічого не запитують, речі не перевіряють. Чорногорці так раді туристам, що якби їм не треба було кудись поставити печатку, вони б і паспорт не просили. Довго — через кількість авто. Серби посідають перше місце серед чорногорських туристів (на другому русня), а їдуть туди, звісно, автомобілем.
⠀
Про міста давайте розповім, кому цікаво, особисто. Якщо коротко: ми пожили у Которі, обштині Тивату і Будві. І багато їздили автомобілем на день в інші міста, гори, на мости-озера дивитися.
⠀
Котор — суцільна любов в плані і види, і ресторани, і старе місто подивитися. Але з пляжами все не дуже добре.
Тиват — саме місто як квартира після ремонту. Або як 4-зірковий готель, якби він був містом. Дуже лухурі, тому ми жили в обштині у апартаментах з приватним пляжем. Ідеально для чілу, але без машини не варіант, там у пішій доступності нема нічого.
Будва — 0/10, грьобана Ялта у її найгірших проявах (пробачте ті, хто з Ялти). Забудова-забудова-забудова, русня-русня-русня. На набережній для повної асоціації з Ялтою бракувало фото з мавпочкою, а так все є.
З'їздили ще у Херцег-Новій, сподобалося майже як в Которі. Є все. Думаю, хороший компроміс для тих, хто хоче все і відразу і відсікає Котор через брак пляжів.
⠀
Загалом точно хочу повернутися у Чорногорію ще на відпочинок. Але без машини тут враження будуть не ті, тому приїжджайте на своїй (це справді нескладно) або беріть тут в оренду.

А, і найголовніше: вартість бензину. На джипі, який жере чимало, нам дорога з Києва до Котору з усіма заїздами та іншим обійшлася по 80 євро з людини (нас було троє). Відкрити / Коментувати

2021-05-09 21:46:31 ​​З України до Чорногорії на авто: частина 4

День 2: Берегове — Угорщина (транзит) — Белград, Сербія.

О 7:50 Великоднього ранку ми під'їхали на пункт пропуску «Лужанка». Перед нами було буквально кілька автомобілів, але українські прикордонники не з тих людей, які вічно кудись поспішають. Звісно, я мало розуміюся на роботі прикордонників, але зі сторони виглядало, що все можна було робити швидше. Втім, прискіпливих перевірок не влаштовували і то добре. Відкрили багажник, відкрили сумки, зазирнули всередину, не вигрібаючи речі — і все на тому. Угорці робили приблизно те саме, тільки більш ввічливо. Спитали, куди прямуємо, вдовільнилися відповіддю, що не в Угорщину, наклеїли наліпку про транзит на лобове скло авто. О 8:49 за угорським часом (9:49 по Україні) ми в'їхали в Угорщину.

Транзит означає, що ви можете їхати тільки визначеними дорогами (випадково заїхати на годинку в Будапешт не вийде, хоча вказівники манитимуть), зупиняючись на спеціальних дозволених для транзитних мандрівників заправках. Не бійтеся, це не якісь найгірші заправки, навпаки, дуже пристойні і з їжею, і їх багато. Ще раз нагадаю, що ці маршрути та заправки можна глянути ось тут. Але із заправками ви і так не прогадаєте: дорогою знаки про заправки промарковані, підходять вони для транзитників чи ні.

Перетнувши кордон, ми на першій же заправці купили віньєту — плату за проїзд по автомагістралях. У нас подорож буде довгою, тому купили відразу на місяць за 476 грн, але ви можете взяти дешевшу за меншу суму. А далі майже порожній автобан, який поступово заповнювався машинами ближче до Будапешта. Проходження угорсько-сербського кордону зайняло близько 10 хвилин. Тут вже прикордонники з обох сторін були дуже ввічливі, оперативні та усміхнені (на українському про таке можна хіба мріяти, ті надто серйозні і завжди є відчуття, що якщо тебе пропустять — то це його ласка). Ну і на цьому кордоні вже ніхто не просив відкрити багажник тощо — лише протягуєте паспорти з машини у віконце і все.

Нагадаю, що заради ночівлі у Сербії ми і робили той терміновий ПЛР. У 48 годин з моменту здачі аналізу легко вклалися, але на той тест на кордоні навіть не подивилися. Усміхнений прикордонник взяв паспорти, спитав, куди їдемо. Ми продовжували тримати в руках бронювання готелів та результати тесту. Він спитав, чи зробили ПЛР, ми відповіли, що зробили, почали протягувати ті роздруківки йому, а він: «Та не треба показувати, зробили й добре». І все на цьому, о 14:10 за місцевим часом ми були у Сербії, а о 16:00 — у Белграді. Тож встигли і містом погуляти, і повечеряти, і вина місцевого випити, і вирішити, що неодмінно ще повернемося у це місто на якийсь вікенд. Але зараз наша ціль — Чорногорія, тож наступного ранку ми покинули Белград і рушили далі.

На цьому на сьогодні все, бо я досі у Чорногорії, 9 день поспіль п'ю вечорами вино і не здатна писати довші дописи :) Відкрити / Коментувати

2021-05-08 21:46:08 З України до Чорногорії на авто: частина 3

Забігаючи сильно наперед, скажу, що подорож на авто на одну людину обійшлася дешевле, ніж авіаквиток на травневі. Але ми обирали такий формат не через вартість (або не тільки через неї), а й за особливий вайб автомандрівки. А тут головне — дійсно насолоджуватися дорогою. Тому ми не були в дорозі довше 12 годин поспіль, намагалися щодня ввечері встигнути відпочити і загалом зробити дорогу комфортною. І це вдалося.

День 1: Київ — Берегове

Місцем першої ночівлі ми обрали Берегове — максимально наближене до пункту перетину кордону «Лужанка» місто. О 5 ранку виїхали з Ірпеня до Києва, щоб забрати на Голосіївському у цілодобовій «Діла» результати ПЛР-тестів. Забрали, десь о 6 ранку виїхали зі столиці і о 16:00 були в Береговому.
Що вам сказати про Берегове: якщо раніше на Закарпатті ви бували в Ужгороді та Мукачево, то не варто чекати від Берегово того ж рівня. Це маленьке прикордонне місто, де угорська мова у статусі регіональної функціонує нарівні з українськлю. Настільки, що усі вивіски, цінники тощо дублюються. Виглядає лячно.

Два роки тому ми провели у Береговому 5 днів, тому дивитися там особливо нічого не планували. Заселилися у готель, повтикали у телефони і поїхали у місцевий ресторан, який дійсно можу рекомендувати від усього серця — «Чизай. Мала Гора». Можливо, ви пили вино «Чизай», так оце їхній ресторан посеред виноградної плантації. Місце таке, доволі вишукане, але з адекватними цінами (якщо ви приїхали з Києва, а не Івано-Франківська, то точно не кусаються). Оскільки місце тісно пов'язане з вином, раджу лишити автомобіль біля готелю і поїхати в ресторан на таксі. Воно з центру Берегове коштує близько 40 гривень. І от таксі в цю поїздку щиро здивувало: доволі провінційне (хай пробачать мене місцеві) Берегове щиро намагається у таксі на електромобілях з оплатою карткою. Нам його подарив власник апартаментів як дешеве і єдине у місті з таксометром. Водій трохи тупив з мобільним додатком, картку врешті не прийняв, але все рівно пораджу — Greengo taxi.

Той самий власник апартаментів у Берегове (які, до речі, теж хочеться порадити) уточнив для нас у своїх знайомих, яка там ситуація на кордоні і коли пропускають транзитних. Сказали, що з 6 ранку можна спокійно під'їжджати (до цього бачили інфу про 10 ранку, але це для нетранзиту). І також нам сказали, що черг на кордоні останні дні немає.

Тож наступного ранку, у перший день Великодня, ми збиралися поснідати і гайнути на Лужанку — україно-угорський кордон, щоб пройти його транзитом. Далі буде. Відкрити / Коментувати

2021-05-05 11:59:24 З України до Чорногорії на авто: частина 2

Як ми готувалися до поїздки.

1. В умовах ковіду головне — моніторити останні новини щодо правил в'їзду до тієї чи іншої країни, бо все дуже швидко змінюється.

Поки ми не напевно не вирішили, куди збираємося, а просто періодично переглядали доступні варіанти, то робили це тут. Коли вже точно вирішили, куди їдемо і як, то пішли у більш надійні джерела — на https://tripadvisor.mfa.gov.ua/ та сайти посольств тих країн, які ми планували перетинати. Там завжди є остання і найбільш повна інформація. Якщо були сумніви (наприклад, останнім новинам про правила перетину кордону вже майже рік), просто писали лист на електронну пошту посольства. Усі відповіли: і Угорщина, і Сербія, і Чорногорія.

Тепер про кожну країну окремо станом на початок травня.

Угорщина. Як типова країна ЄС, не пускає туристів. Але проїхати можна транзитом. На українсько-угорському кордоні для транзиту можна використати виключно пункти пропуску «Тиса» та «Лужанка». Інформацію щодо гуманітарних (транзитних) коридорів (маршрутів та пунктів пропуску) можна знайти за посиланням: http://www.police.hu/hirek-es-informaciok/hatarinfo. Детально про те, як ми їхали Угорщиною, розповім потім, але головне — проїхати Угорщину транзитом реально.

Сербія. Пускає туристів з ПЛР-тестом, зробленим за 48 годин. Можна було б проїхати теж транзитом і не робити тест, але ми не хотіли так сильно втомлюватися у дорозі і хотіли побачити Белград. Тому вирішили побути туристами і переночувати у Белграді. Заради цієї ночівлі у Сербії робили ПЛР (більше він нікому не був потрібен).

Чорногорія. Пускає туристів з України без тесту. Навіть нема що розповісти)

Що зробили до поїздки, окрім як перевірили усі правила в'їзду:

Придбали страховку, яка покриває ризики від ковіду. Увага: спочатку мало не придбали за звичкою страховку до ЄС, але на етапі оплати згадали, що їдемо не у ЄС, і придбали страховку з покриттям «Вся Європа» (і ще низка країн, які йшли у цьому пакеті).

Придбали грінкарту для машини. Ну і по авто, якщо ви ще не подорожували ним за кордон, нагадаю, що там є свої умови типу ніяких тріщин на лобовому склі і тонованого лобового та передніх вікон.

Зробили терміновий ПЛР тест з перекладом на англійську. Терміновий — щоб вкластися у 48 годин, бо коли живеш у Києві, а тест тобі знадобиться аж на кордоні із Сербією, то легко не вкластися у 48 годин з нетерміновим. До того ж тест за правилами має бути у оригіналі з мокрою печаткою, тому не можна зробити його і відразу поїхати: його ще потрібно буде особисто забрати з лабораторії. Момент з 48-годинним тестом нас бентежив більше за все, але спойлер: ми вклалися у час, от тільки серби на цей тест навіть не поглянули, тільки спитали про його наявність.

Далі розповідатиму по днях, як і де їхали :) Відкрити / Коментувати