Мій переклад з литовської за підрядником Вітаса Дешкніса — вір | Юлія Мусаковська. Вірші.

Мій переклад з литовської за підрядником Вітаса Дешкніса — вірш Дайви Чепаускайте.

ДОНЬЦІ

Стільки всього хотіла тобі показати,
познайомити з елементарними частинками,
пояснити світобудову,
розкрити таємні коди,
передати у спадок реліквії, традиції, стереотипи.
Весь час повторювала: дивись,
дивись, дивись.

Дивись, там — поле,
глибиною до підборіддя,
Коли ідеш ним вбрід, здається — вітер
котить твою голову понад травою,
а там, на березі
сохнуть кружальця коров’ячих пирогів —
печаті на нашому літі.

Дивись,
там люди, котрі
подобаються мені найбільше,
ні, не ті, самовпевнені,
а ті, несміливі, що сумніваються,
ті, що затинаються, недосконалі,
але яскраві, немов зелень кропу,
на мить зрозуміли щось і збентежились.

Дивись,
ось безформенне тісто ночі,
з нього щось можна зліпити,
коли в тебе немає нічого,
коли самотньо і порожньо —
відщипнеш чорний шматочок темряви,
покладеш під язик,
тримаєш, поки просякне слиною,
тоді вимовляєш,
що вимовиш, те і буде.

Дивись,
там пеларгонії
сперлись на підвіконня
червоними кулаками суцвіть,
вони пахнуть моєю бабусею,
твоєю прабабусею.

Оглядалася навсібіч
і повторювала: дивись, дивись,
поки не зрозуміла — це не я,
це ти мені все показуєш.
Це я слухаю і дивлюсь,
як бігають полем
довгоногі чоловічки,
хитаються ніжки-палички,
тріщать грифельні суглоби,
а цей один у центрі, найкрасивіший —
це я —
стирчить волосся з паличок,
стебло пеларгонії,
наче прапор,
застряг у трипалій руці.

В роті — розмочені слиною грудочки снів,
я, зелена й збентежена, але найкрасивіша.
І ніколи б не була такою,
якби не ти.