*** Вперше чую, як мама плаче, у телефоні. Мама — моя стійка | Юлія Мусаковська. Вірші.

***
Вперше чую, як мама плаче,
у телефоні.
Мама — моя стійка і сонячна квітка.
кавказька красуня, у свої шістдесят вісім.
Тиха гавань і цитадель у ній.
Мама — людське втілення десяти заповідей,
опора й розрада для ближнього.

Як можуть люди чинити таке з людьми?
Як це можливо?
Як їх не проковтне земля,
цих виродків,
не заштовхне назад у своє лоно?
Як не ударить блискавка?

Варвар тхне перегаром і гнилизною,
роздирає горло нового дня брудними,
загребущими пальцями.
Ламає кістки, з насолодою губить
усе живе,
в ритуальному екстазі самознищення.

Мамо, квітко моя, не плач.
Ти ще побачиш, як їх поглинає морок,

як тимчасово змінює Христа
суворий бог Старого заповіту.

25.04.2022