*** полем вогонь простертий страшно кричать птахи пасма чорної | Юлія Мусаковська. Вірші.

***
полем вогонь простертий
страшно кричать птахи
пасма чорної смерті
вплетені в колоски

це чорнота як рота
човгає чобітьми
суне орда сторота
сіє навкруг кістьми

стрічка кольору крові
на димах мов кайма
зерна першооснови
інших у нас нема

витягну заховаю
скарб золоте руно
пуп’янки короваю
в подиху полотно

будуть світи стояти
буде стебло рости
буде ціна розплати
більшою за світи

вийдемо обгорілі
вічні як ця земля
чуєш протяжно квилить
збіжжя боже маля