Тіло, після всіх твоїх підступів та зрад, не чекаю від тебе ні | Юлія Мусаковська. Вірші.

Тіло, після всіх твоїх підступів та зрад,
не чекаю від тебе нічого доброго -
як від токсичного старого друга,
з яким хочеться менше перетинатися.
Але ж ти тут, постійно зі мною, тіло.
Немає куди від тебе втекти, подітися —
лише загубитися в тобі,
тіло, мій бермудський трикутнику.
Довга розлука з тобою надто схожа на смерть,
бо і є смертю.

Тому я мушу дивитися на тебе щодня.
Спати з тобою в одному ліжку, тіло,
приймати їжу, воду, пігулки
з твоїх рук,
вичесувати твоє нестерпне волосся,
вмивати і доглядати обличчя твоє насмішкувате.
Підтримувати у формі,
вивітрювати й вигрівати тебе на сонці, тіло моє вибагливе,
принаймні тричі на тиждень.
Одягати в кольорові принти,
м’яку бавовну і шовк,
камуфляж і хакі,
залізний панцир,
палку сміливість,
показну стриманість,
зворушливу розгубленість.

Я мушу кохати тобою,
народжувати, виношувати й годувати
тобою дітей.
Виносити на собі поранених — і ворогів, тіло.
Віддавати на безліч медичних маніпуляцій.
Ховати від сторонніх поглядів.
Тримати на тобі три кути.
Битися тобою об лід,
об стінку,
об скляну стелю,
неможливі очікування.
Обмацувати кожен сантиметр твоєї площі, вглядатися і прислухатися,
чекаючи, якого коника ти викинеш наступного разу.

Щоб сперечатися потім, чий все-таки це біль —
твій чи мій.

Не думай, тіло, я дуже тебе люблю.
Просто іноді хочеться від тебе відпочити.

2020