*** в мені більше нічого не залишилося ти вивів плід з лона м | Юлія Мусаковська. Вірші.

***
в мені більше нічого не залишилося
ти вивів плід з лона мого
як Мойсей із пустелі
дав мені в руки віжки мішок і шило
іди собі світ за очі як дорога постелить

іду обабіч дороги стоять усі невідомі
ніхто не впізнає мене вулицями в місті моєму дивляться навстіж наскрізь
тут біля мого дому
ніхто не впізнає мене — і це взаємно

беру собі тільки те що завжди хотіла
погляди кинуті як дрібні камінці під ноги
музику вітру в крихкому глекові тіла
згорток під серцем все моє вже зі мною

яблуко від плоті моєї
як його відпустити
падати котитися в трави гострі високі
янголи благаю не покидайте пости
доки крізь отвір не висиплеться пісок

за будь-якого повороту доріг і подій
під небом із червонястим блиском сатину залишиться безумовне і неподільне
жінка з її дитиною

(з книжки «Полювання на тишу», 2014)