Вигинається бухта підковою, замість цвяхів – розлогі сосни. Пі | Юлія Мусаковська. Вірші.

Вигинається бухта підковою,
замість цвяхів – розлогі сосни.
Піднебесні ткалі викохують
лазурову печаль на кроснах.

Вийде олень і цокне ратицями:
Все проявиться те, що зникло.
Як сьогодні до тебе звертатися,
сило темна чи сило світла?

Над камінням, потятим начебто
течією й вітром на скибки,
все відновиться те, що втрачене, –
золотим шиттям по блакиті.

Незабуті і невідплакані
на хвилину вийдуть із тіней
обійняти за плечі лагідно.
І розчиняться за хвилину.

Залягає у грудях дихання
неможливою ваготою.
А на соснах – нитки розтріпані,
павутиною золотою.

2021