2022-07-13 09:30:03
13.7.1937 - розстріляні НКВД українські художники - Михайло Бойчук, Іван Падалко та Василь Седляр
У листопаді 1936 року НКВД заарештувало професорів Київського художнього інституту Михайла Бойчука та Софію Налепинську, викладачів Івана Падалку, Василя Седляра та інших бойчукістів. Дочка Михайла Бойчука, Ганна, розповіла: «У протоколах НКВД із допитів, які проводив слідчий Михайло Хаєт, збереглися страшні слова ув’язненого Михайла Бойчука про те, що політика більшовизму в Україні спрямована на здійснення репресій по відношенню до українських національних кадрів. 1937 рік – рік жорстокої розправи з українською культурою та її носіями, серед яких – Михайло Бойчук, мій батько. З ним мені так і не довелося зустрітися. Я народилася через 2 тижні після його арешту».
На допитах його спочатку наполегливо розпитували про зустрічі та спілкування з Антоновичем, Грушевським, Шептицьким, Винниченком, Гнатюком, Скрипником та іншими відомими українськими діячами.
Ось фрагмент протоколу допиту від 04.12.1936:
Бойчук: Я познайомився з Шептицьким у 1907 році через відомого польського критика Станіслава Викевича. І Шептицький запропонував мені поїхати вчитися до Німеччини та Франції за його рахунок. На кошти Шептицького я навчався до 1911 року і зустрічався з ним під час приїздів додому.
Слідчий: До цього на чиї гроші ви навчалися?
Бойчук: Я був стипендіатом українського наукового товариства імені Шевченка у Львові.
Слідчий: Ви даєте загальні відповіді. Слідству відомо, що ви проводили націонал-шовіністичну роботу.Закінчилося все звинуваченням в «українській (!!!) контрреволюційній націонал-фашистській діяльності. Мета – відторгнення України від Радянського Союзу і створення української націонал-фашистської держави».
Бойчукісти були звинувачені у належності до націоналістичної фашистської терористичної організації, засуджені до страти і розстріляні. Майже всі їхні твори були знищені.
20 серпня 1957 року Військова колегія Верховного суду СРСР переглянула справу «бойчукістів» і зробила висновок, що засуджені до розстрілу 13 липня 1937 року на основі ст. 54-8 54-11 УК УРСР безпартійні:
1. Бойчук Михайло Львович, 1882 року народження, уродженець Польщі, колишній професор Київського художнього інституту (справа №267340 Т.9).
2. Седляр Василь Феофанович, 1889 р.н., народжений у Хуторі Крестовка на Полтавщині, колишній секретар оргкомітету Союзу художників УРСР (…Т.24).
3. Падалка Іван Іванович, 1894 р.н., народжений у селі Жирнокльови Київської області, колишній професор живопису Київського художнього інституту (…Т.19).
4. Липківський Іван Васильович, 1892 р.н., народжений у Липовці Київської області, колишній завідувач навчально-художніми підручними матеріалами художнього інституту(справа № ІІ-406718).
5. Орел-Орленко Іван Михайлович, 1896 р.н., народжений у Липовці Вінницької області, колишній директор Харківського дому архітектора (№267340, Т.23) – були засуджені безпідставно.
Справа «бойчукістів» є однією з багатьох подібних справ. Розстрілявши Михайла Бойчука та його талановитих учнів система «ліквідувала» осередок «мистецької свободи». Адже там де є свобода думки – живе творчість. Там де є творчість не може бути диктатури. Тому диктатори перш за все й беруть «під приціл» освіту, свободу слова й мистецтво.
1.7K views06:30
М
