Минувшина України 🇺🇦

2022-07-21 09:31:18 У цей день народилися дві знакові постаті для України – Олена Теліга і Олег Ольжич. Їхні долі дуже схожі.

Обоє були емігрантами, як і багато інших українців того часу.

Обоє писали вірші й вважаються поетами «Празької школи», до якої також входять Маланюк, Клен та інші українські поети тієї доби.

Ольжич організував Спілку українських письменників, Теліга - очолила її після повернення до Києва.

Обоє члени ОУН, борці за Україну на культурному фронті.

Обоє загинули від рук окупанта, як і багато інших інтелектуалів, які творили попри утиски і терор.

Символічно, що навіть у наш час дві київські вулиці, названі на їхню честь, - знаходяться поряд. Символізм є і в тому, що ці вулиці розташовані біля Парку-меморіалу Бабин Яр.

Поділитися з друзями
Минувшина України Відкрити / Коментувати

2022-07-20 19:05:37 Сергій Світославський (1857-1931)

Перевіз через Дніпро.

#дніпро #річка #переправа #козаки #чумаки

Минувшина України Відкрити / Коментувати

2022-07-20 16:44:04 Дітки принесли батькам в поле обід. В руках тримають глечик з молоком, їжу загорнуту в хустину, а хлопчик праворуч тримає дерев’яні ложки.

Хоромичі, Чернігівщина. Фотограф Наталя Семпликевич, 1910-ті роки

Минувшина України Відкрити / Коментувати

2022-07-20 11:50:26 Відкрити / Коментувати

2022-07-20 09:30:30 20.07.1942 - до концтабору Аушвіц відправлено 25 діячів ОУН, названих «Bandera Gruppe» серед них наставник української молоді в Бельгії, голова УДК - ОУН - Омелян Коваль.

Омелян Коваль про своє перебування в нацистському концтаборі

Серед перших ув'язнених опинився, зокрема, брат лідера ОУН(б) Василь Бандера. До освенцімського концтабору потрапили такі видатні діячі ОУН, як Микола Климишин, Лев Ребет, Степан Ленкавський.

Механізм, який привів членів ОУН (б) до табору в Аушвіці почався 30 червня 1941 року. Після проголошення Акту відновлення Української держави, німецька адміністрація арештовує провід ОУН (б). Арештовує Українське Державне Правління у повному складі і починає полювання за рядовими та нерядовими членами організації. 15 вересня 1941 року проведено перші арешти ОУН (б) і поступово арешти тривали.Членів ОУН запроторювали в тюрмі на Лонцького та у тюрмі «Монтелюпіх» у Кракові. Їх відправили у найближчій концтабір – в Аушвіці.

Українці в "Аушвіці". Радянські, бандерівці і втеча Євгена Бендери Відкрити / Коментувати

2022-07-19 19:30:46 На фронті I Світової Війни, на прапорі напис «Хай живе Україна», квітень 1917 р. Відкрити / Коментувати

2022-07-19 19:26:11 «Україна» — це не «окраїна» Відкрити / Коментувати

2022-07-19 14:30:00 ​​ У цей день 19.07.1950 у поліських лісах загинула Людмила Фоя - письменниця, журналістка та активістка УПА. Думаю що її історія заслуговує повнометражного фільму.

Історія цієї дівчини широко відома у колах дослідників ОУН. Це знаменита підпільниця, що виступила подвійним агентом у 1945 році і ліквідувала трьох радянських спецслужбовців.

Людмила Фоя народилася у 1923 році на Житомирщині. За німецької окупації дівчина разом із батьками опинилася у Києві. Тут вона вступила до Медичного університету, але через причетність до ОУН і переслідування німцямии українських націоналістів, довелося залишити навчання.

Восени 1943-го Людмила намагалася перебратися на Волинь, втім зробити це не вдалося через швидке наближення фронту. Нова радянська будучність ознаменувалася у січні 1944-го арештом дівчини.

Слідство схиляло Людмилу до співпраці і за два місяці на волю вийшла аґентка «Апрельська». Дівчині було дано завдання викрити українське підпілля на Волині і вона на це погодилася. Проте. Приїхавши разом із радянською напарницею до Волині, потрапивши до ОУН, Людмила зізналася побратимам, що погодилася на співпрацю із радянським слідством. Відтоді почалася подвійна гра «Апрельської», наслідком якого стали три поїздки і три ліквідації радянських агентів.

Вона грала небезпечну гру. Вроджена харизма та удача дозволили дівчині виконати завдання сповна!

Після того Людмила залишилася на Волині, проявила свої таланти письма. Вона працювала в референтурі пропаганди на Волині.

Загинула Людмила у бою, до останнього тягнучи на плечі пораненого повстанця. Смілива жінка загинула як і пасує героям - не давшись живою у руки ворога. Запам’ятайте її ім’я - Людмила Фоя

Поділитися з друзями
Минувшина України Відкрити / Коментувати

2022-07-19 11:30:01 ​​ 19 липня 1852 року народився Науменко Володимир Павлович, український методист-новатор і теоретик педагогіки, заступник голови УЦР, міністр освіти в уряді гетьмана Павла Скоропадського.

Кияни шанували Науменка, який упродовж 25 років очолював редакцію "Київської старовини" – єдиного журналу, що був друкованим органом української думки в підневільній Україні.

Був Володимир Науменко активним членом "Старої Громади", жодний захід із захисту національної культури не проходив без прямої участі В. Науменка.

Йому належала ділянка землі, де поховано Т. Шевченка, власним коштом він доглядав могилу, створював музей.

Роками Науменко збирав матеріал для словника української мови, вибив у Петербурзі дозвіл на його видання і передав роботу Б. Грінченку. Це єдиний випадок, коли В. Науменко зобідився, що не згадали його ім’я серед авторів. У 1906 р. в Києві було утворено Українське Наукове Товариство, В. Науменко був заступником голови, а в 1914-1917 він очолював Товариство. Він подарував свою бібліотеку, яку збирав десятки років — кілька тисяч раритетів...

Дожив Науменко і до радянської влади, почав працювати в рамках новоствореної академії, виїхав на Канівщину з метою зберегти дорогоцінний науковий архів від загибелі.

7 липня 1919 року Володимира Науменка було заарештовано «как бывшего министра гетманского» сумнозвісної «чрезвичайкою». На питання, як ви ставитеся до радянської влади? Науменко відповів : «До радянської влади ставлюся негативно».
Колегія Всеукраїнської надзвичайної комісії на чолі з Мартином Лацисом винесла вирок: «Применить висшую меру наказания и поставить в известность т. Раковского... Приговор привести в исполнение в 24 часа».
На другий день вченого було розстріляно без суду і слідства.

Ось так ці зайди знищували безмежною владою вірних синів України.

Боже бережи нас і не дай нам забути великих синів України, яким був і Володимир Науменко. Відкрити / Коментувати

2022-07-19 09:30:01 ​​ 19 липня 1945 року, в московській Бутирській тюрмі мученицькою смертю помер Президент Карпатської України Августин Волошин.

Після окупації українського Закарпаття військами гортиської Угорщини, Августин Волошин разом із окремими членами свого уряду змушений був залишити м. Хуст і 16 березня 1939 року перейшов кордон Румунії. Відвідавши Югославію, Австрію, Німеччину, він обрав місцем свого осідку Прагу (Чехія). Будучи на чужині, присвятив себе науковій та педагогічній діяльності в Українському вільному університеті. Йому присвоєно звання професора педагогіки. В УВУ пройшов шлях від завідуючого кафедри педагогіки до ректора.

21 травня 1945 року заарештований російсько-радянськими окупантами, вивезений в Москву і поміщений у в'язницю.

Зі спогадів В. Марчука з Житомирщини, сокамерника Августина Волошина у Бутирській тюрмі:
«До мене в камеру-одиначку помістили Августина Волошина... Це був невисокий повний чоловік, років йому було за 70. Він мав хворий шлунок і не міг їсти. Свою їжу він віддавав мені. Кожного дня Волошин розповідав про життя Ісуса Христа, також про себе, як він їздив до Риму, до Праги. Я дізнався, що Волошин зустрічався з Ріббентропом, С. Бандерою, А. Мельником... З кожним днем Августин Іванович слабнув. Навіть сам уже не міг виходити на прогулянку. Ми брали його під руки і виводили гуляти... На все життя запам'ятав я цю добру і розумну людину...»

Указом Президента України від 15 березня 2002 за визначну особисту роль у боротьбі за утвердження української державності Августину Волошину посмертно присвоєно звання Герой України.

Поділитися з друзями
Минувшина України Відкрити / Коментувати