Минувшина України 🇺🇦

2022-08-02 09:55:45 "Якщо цієї ночі ми не візьмемо Львів, то завтра візьмуть його поляки".
Це сказав Дмитро Вітовський Сотник Легіону Українських січових стрільців, лідер Листопадового зриву, перший секретар військових справ ЗУНР, командант Галицької армії.

А ще, оголошуючи загальну мобілізацію в українську армію, він сказав: “Буде армія – буде державність!”. Відкрити / Коментувати

2022-08-02 09:55:18 ​​​​2 серпня 1919 в авіакатастрофі загинув сотник Легіону Українських Січових Стрільців, полковник, начальний командант Української Галицької армії, Державний секретар військових справ ЗУНР Дмитро Вітовський.

Він народився 8 листопада 1887 року у дрібношляхетській родині в селі Медуха Станіславського повіту, випускник Станіславівської гімназії та правничого факультету Львівського університету.

Член Головної Управи Української радикальної партії, організатор «Січей», голова драгоманівської таємної організації, один із найактивніших провідників студентської молоді. Брав участь у боротьбі за створення українського університету, розробив план звільнення з в'язниці Мирослава Січинського, котрий здійснив замах на намісника Галичини графа Андрія Потоцького. За активну політичну діяльність був засуджений та позбавлений старшинського ступеня австрійської армії, якого отримав 1908 року.

В легіоні УСС, куди був переведений з австрійського війська, перебував із серпня 1914 року, командир однієї з найкращих сотень напівкурення Шухевича.

Один з керівників Листопадового чину 1918 року у Львові, командир збройних сил ЗУНР, пізніше — державний секретар військових справ ЗУНР, член УНРади від Української радикальної партії.

У травні 1919 року — член делегації на мирній конференції в Парижі, яка за дорученням Державного секретаріату мала домагатися припинення агресії Польської держави проти ЗУНР.

Повертаючись в Україну, загинув в авіакатастрофі разом із ад'ютантом, чотарем УГА Юліяном Чучманом

Похований був у Берліні. 1 листопада 2002 його прах урочисто перепоховано на Личаківському цвинтарі міста Львова. Відкрити / Коментувати

2022-08-01 18:59:04 Як відомо, Леся Українка у своєму, забороненому імперською і радянською МОСКОВЩИНОЮ, вірші «І ти колись боролась, мов Ізраїль…», написаному в 1904 році риторично запитувала:
«Коли скінчиться той полон великий,
що нас зайняв в землі обітованій?
І доки рідний край Єгиптом буде?
Коли загине новий Вавілон?»

ВІРИМО, що ПЕРЕМОГА вже СКОРО
Пам‘ятаємо нашу історію!
Шануємо наших героїнь!

Так, я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні!

На фото: перепоховання Лесі Українки. Труну несуть лише жінки.

Минувшина України Відкрити / Коментувати

2022-08-01 18:01:22 Як заговорити англійською за 3 кроки:

1. Забуваємо 99% того, чого нас навчали у школі
2. Відкриваємо наш новий канал «IN ENGLISH, PLEASE!»
3. Щодня проходимо цікаві опитування, вивчаємо нові слова, фрази, ідіоми, граматику зрозумілою мовою та багато іншого з прикладами вживання у фільмах та серіалах

Жодних підручників, нудних вчителів та платних курсів.

Вчимо англійську легко та ефективно — @english_please Відкрити / Коментувати

2022-08-01 15:29:22 ​​ 1 серпня - день пам'яті Лариси Петрівни Косач- Квітки ( псевдонім - Леся Українка).
1 серпня 1913-го у грузинському курортному селищі Сурамі на 43 році життя відійшла у засвіти Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка) – видатна українська письменниця, перекладачка, фольклористка, культурна діячка.

Доля не була поблажливою до Лесі. Захворівши в дитинстві, поетеса все життя боролася з тяжкою недугою. Не судилося їй особистого щастя, взаємного кохання, щастя материнства. Не стала, як мріяла, піаністкою, але за всі страждання і втрати Леся Українка була обдарована Богом великим поетичним талантом, який вона віддала Україні, своєму народові.

У Сурамі Олена Пчілка, молодша сестра Лесі Ізидора (Дора), сама Леся та її чоловік Климент Квітка поселилися на маленькій дачі з балконом. Лесі спочатку трохи покращало, вона виходила з допомогою Дори на балкон, трохи стояла, а потім напівлягала у шезлонг і довгенько лежала, дивлячись на широкий краєвид – гори, вкриті лісом, і долину, куди збігались гірські потоки. Невдовзі їй різко погіршало. Вона не могла вже їсти, ледве змушувала себе щось випити.

«Увесь цей час у мами й у мене, – розповідала Ізидора, – надія змінялась відчаєм… Мучило почуття нашої безпорадності – на очах гине рідна, дорога людина, а ми безсилі врятувати. Тим більше, що й сама Леся це розуміла. Вона не втрачала свідомості, думка її була ясна. Ото тільки часом марила вночі».

На світанку 1 серпня 1913 року Лесі Українки не стало. Тіло покійної потягом доправили до Києва. 8 серпня велику дочку України було поховано на Байковому кладовищі.

Художниця Оксана Лехняк («Портрет Лесі Українки») Відкрити / Коментувати

2022-08-01 14:28:17 Двоє галицьких сиріт, “усиновлених”
Українськими Січовими Стрільцями, в однострої.

Наявність “синів полку” було звичайною практикою на всіх фронтах під час Першої світової війни.

Минувшина України Відкрити / Коментувати

2022-08-01 09:44:35 У цей день 1990 року відбулось відзначення 500-річчя Запорозького козацтва у Дніпропетровській та Запорізькій областях.

Основні організатори свята: Народний Рух України та Товариство української мови ім.Т.Шевченка.

Великий Хід по Запоріжжю зібрав близько 500 тисяч осіб.

Минувшина України Відкрити / Коментувати

2022-07-31 20:45:37 Українські піраміди?

Ні Село Ганківці. 1904 рік.

Минувшина України Відкрити / Коментувати

2022-07-31 18:01:37 Людина, яка не знає минулого, - перекотиполе, куди вітер подме, туди воно і котиться!

На каналі Історичний альманах ви знайдете:

Унікальні світлини та архівні-розсекречені документи.

Маловідомі факти біографії видатних особистостей.

Розвінчання радянських міфів та пропаганди.

Знання історії свого народу важливий фактор існування нації! Відкрити / Коментувати

2022-07-31 16:21:49 Коли Миколу Холодного комсомол відправив у примусове відрядження на Донбас – оспівати важку шахтарську працю – він привіз звідти тільки одного вірша, "якому не придумаєш назви". Так його і назвав.

На стрімкім териконі
віддалась ти мені
серед білого дня в суботу.
І дивився на нас
весь Донбас,
весь Донбас,
припинивши роботу.

Донецьк, 1964 рік
–––––
Не змогли не поділитися

Минувшина України Відкрити / Коментувати