Білорусь чи білорусія? Ця дилема мене хвилює від початку повн | Зухвала агресивно друкує…

Білорусь чи білорусія?

Ця дилема мене хвилює від початку повномасштабного вторгнення. Бачите, з русньой все ясно, ідуть нахуй всі до одного. А що з білорусами?

З одного боку, вони явно відрізняються від росіян. Протести 2020, партизанський рух, полк Кастуся Калиновського…

З іншого, є дещо, що об‘єднує росію і білорусь, і це не лише лямур бункерного з тараканом.

Почнемо з протестів 2020. Думаючи про них сьогодні більш серйозно, моя увага чіпляється за два меседжа. Перший: центральна думка протесту, те що він мирний. Друга: це різнобарв‘я наративів «ми нє хатім как на Майданє».

Тоді, у 2020 я пропустила це повз вуха. Але сьогодні це читається геть інакше. Так, «нє хатєть как на Майданє» - це нормально. Це загалом ок, не хотіти трагедій. Але проводячи паралелі з Революцією Гідності, стає очевидним, що всього кілька років злочинного режиму януковича обернулося жахливою трагедією. Проте янукович був при владі менше 4 років, та цього вистачило для масових вбивств на Майдані.

Сьогодні я вбачаю в цьому тінь звинувачення українців, які мовляв надто радикальні і не змогли вирішити питання мирно. Але головне, я бачу як інфантильно білоруське суспільство поставилося до ситуації у своїй власній країні.

Бачте у чому справа, лукашенко - диктатор. Він сам це визнає, і життя в білорусі стало репресивним не в 2020, а від початку правління таргана. І це вкрай наївна позиція, що диктатуру можна знести мирним протестом. Диктатура - це режим який утримується силою. І повалення його відбувається теж виключно силою.

Сьогодні, ми знаємо до чого це призвело. Звірства і масові репресії, тисячі зниклих без вісти, які ніколи не повернуться додому, зґвалтування і катування в промислових масштабах. Це обличчя диктатури лукашенко, а не шутки-прібауткі про йобнутого чик-чирика.

Очевидно, народ білорусі допустився жахливої помилки. Ба більше, це помилка батьків, за яку розплачуються діти. І будуть платити онуки, якщо висновків не буде зроблено. Диктатура лукашенко буде посилюватись, і те коли він кине вже власний народ гинути справа часу.

Головним для мене є питання, чи визнає народ білорусі свої помилки і чи прийме рішучі дії, щоб їх виправити.

Бо поки риторика багатьох білорусів мало відрізняється від російської. У всьому винен лукашенко, ми нічого не можемо зробити, а у нас он взагалі як погано.

До чого призводить така життєва позиція добре відомо. Маємо нещастя споглядати на 140 мільйонний народ зомбі, майбутнього для яких просто нема.

Я щиро зичу народу білорусі подорослішати, з цього починається робота над помилками, і тільки це дає шанси на вільне життя.