Аларм! Зрада! Катастрофа! У світлі вчорашніх заяв Генштабу в | Зухвала агресивно друкує…

Аларм! Зрада! Катастрофа!

У світлі вчорашніх заяв Генштабу відкрився портал в пекло. Разом з тим, спікер Одеської ОДА Братчук додав масельця у вогнище і тут вже цунамі істерики зносило все на свому шляху. В таких випадках критичне мислення і далекоглядність - перша жертва.

Якщо когось оминуло, Братчук сказав наступне: «Є всі шанси того, що війна затягнеться і воювати підуть якщо не всі, то більшість чоловіків, а також більшість жінок, тому що тим військам, які зараз на передовій банально потрібна буде заміна».

До таких новин спільнота виявилась не готова і поспіхом довелося пояснювати, що війна - це не тільки воювати на нулі, це ще й обслуговувати армію в тилу, надавати медичну допомогу, волонтерити.

І буду відверта, те що суспільство подібні заяви сприйняло гучним воєм, як на мене - ДУЖЕ поганий знак.

Коли Сєрьога прийняв рішення мобілізуватися, одним з його аргументів було таке:
Ми не знаємо, як все складеться, але є шанси, що ця війна може торкнутися абсолютно кожного. І якщо це відбудеться, то шанси більші в того, хто вміє себе захистити і розуміє, що відбувається.

В світлі історій про мінометні обстріли - ця теза мені не здається такою вже привабливою. Але правда в ній все ж таки лишається. Війна і правда може тривати дуже довго. Нам світить майбутнє мілітарної держави. Цілком імовірно, що певний рівень військової підготовки повинен мати кожен громадянин і громадянка. Ми маємо бути готові до будь-чого, бо в нас під боком - нація людожерів.

Тому я нервово покурюю айкОси один за одним, коли на 5 місяць війни значимій частині нашого суспільства видається, що війна вона десь, і можна якось пересидіти. Ви оце страшилок не розказуйте.

Тотальний пиздець - це розказні про те що нам є кому воювати. Вже пробачте мені, як дружині військовослужбовця, але емпатії до такого в мене нема зовсім.

Бачте воно як. Ніхто не хоче воювати, якщо можна було б не воювати. Нє, ну може є якась шайка садистів з заболоття, яким війна це чисто кайф. Але будь-яка здорова людина, хотіла б уникнути обставин, при яких доведеться воювати. І так, тим хто на передовій, чи на блок-посту, чи лагодить танк, потрібна і підтримка, і підміна. Це зручна думка, мовляв це люди з якогось іншого тіста. Але ніт. Всі бояться, і всім важко, і рано чи пізно - воїни втомлюються і хтось має підставити плече.

Хочу підкреслити. Це не пасаж в стилі, «ану нахуй всі служить». Це нота протесту тотальному відстороненню. Яке в умовах війни може коштувати життя. Ми всі віримо в перемогу, але коли вона настане невідомо. Відомо тільки, що сама собою не настане. І готуватися до найгірших сценаріїв - це теж один із кроків до перемоги. Якщо не на полігоні, то на курсах медичної допомоги, стрільби, самооборони. Є багато способів себе підготувати, від купити свисток до мати на готові аптечку на всі випадки життя. Але не дозволяти собі впадати в рожеві мрії про 2-3 тижні. Ми готові до гарних сценаріїв. До хуйових доводиться готуватись.

Події війни непередбачувані, і така інфантильна позиція тривожний сигнал про те, що для когось може настати ще одне 24 лютого.