Отже, ми тут і зараз. Тут і зараз, блядь! Почну з того, що бу | Зухвала агресивно друкує…

Отже, ми тут і зараз. Тут і зараз, блядь!

Почну з того, що бути тут і зараз - це не найрозповсюдженіший агрегатний стан для нашого покоління. І це не тут почалось. І не зараз. Просто в епоху лютих переживань наше «не тут і не зараз» відчувається максимально гостро.

Я пишу цей пост, не як афірмацію жизні в мамєнтє, а як посібник самодопомоги. Цілком імовірно, що це може зайняти кілька постів.

Зайду як завжди здалеку. Ми відчуваємо емоцію в двох випадках - як реакцію на конкретну ситуацію і як реакцію на конкретну думку. «Тут і зараз» як інструмент нам потрібен якраз у другому випадку.

Застерігаю, що багато з наших думок, які є спонсором страждання вже стали автоматичними і їх не так просто відслідковувати. Але про це наступного разу.

Отже, якщо ми знаходимо себе в стані гострої тривоги, відчаю, чи навіть горювання, але не відбулося нічого критично-жахливого, немає ніяких страшних вістей, вітаю - ви не тут і не зараз. Ви або купаєтесь в майбутніх страшних сценаріях, або повернулись до минулих жахіть.

Щоб повернутися в момент, треба задіяти органи відчуттів поетапно.

1. Зір: знайдіть 5 предметів зеленого кольору. Чи будь-якого іншого.
2. Слух: прислухайтесь що навколо
3. Нюх: чим пахне
4. Смак, ну ви поняли
5. Тактильні відчуття: що відчуваєте в тілі, на чому сидите/лежите, м‘яке-тверде і так далі.

Спочатку почерзі концентруєтесь на кожну з відчуттів, далі стараєтесь сконцентруватись на всіх одразу. В кінці візьміться за якусь частину тіла чи предмет одягу. Наприклад за сережку, чи за плече, щоб це було відчутно. Так ми програмуємо мозок запам‘ятати цей стан і далі це можна довести до автоматизму.

Так, спочатку мозок може противитися, але нічого, і не таких ламали І не забувайте дихати, це теж важливо.

Щасливого розкруту