Господи, як подумаю, скіки негараздів ще чекає на їбану русню… | Зухвала агресивно друкує…

Господи, як подумаю, скіки негараздів ще чекає на їбану русню… Ммм…

Розйоб Кримського мосту, палання чірнаморскава флота, деокупація Херсону, Мелітополя, Маріуполю… Місто за містом, селище за селищем…

Як очищуватиметься карта України від руснявої сарани, з тим же успіхом будуть танути імперські ілюзії незрілих зачуханих русачків.

Це ж очевидно, єдине, що є в глубінного народа вєлікого заболотья - це віра у власну завоєвательську велич. Але тут, товстий прутень реальності наближається, щоб ляснути русню прямо по лобі (у кращому випадку).

В них же нічого нема, крім цих хворобливих фантазій. Ні-чо-го. І навіть вони скоро закінчаться.

А далі - тільки гірше. Репарації, ізоляція, репресії і ще багато складних слів, які рускій чєловєк виговарює з трудом.

Що важливо. Для будь-кого іншого поразка - це погано, важко, але це не ставить хрест на цілому народові. Проте русня сприймає таке інакше. На росії, дати слабину = померти. А поступитися, навіть якщо це цілком справедливо, це значить що ти опущєний пєтух. Ізгой до кінця своїх днів.

Гидування рускімі ол овер зе ворлд ніщо, у порівнянні з тим, що вони зроблять самі з собою. Головне їм не заважати і вчасно закрити кришку цього унітазу.

Добраніч